За інформацією: Суспільне Чернігів.
Валентина Манько на могилі своїх рідних. Суспільне Чернігів
16 березня під час розбору завалів гуртожитку рятувальники дістали тіла п’ятьох людей, троє з них були діти. Це була сім’я Маньків.
"Від болю я нічого не пам'ятаю. Це розказувала сваха твоя, як рятувальник виступав. Розказував, як дістав їх. Дістали, а я прийшла на коліна, впала. Я ж не пам'ятаю цього. І кричить, каже, мама, впала на коліна біля них….Кричить, діточки мої. Я вже не пам'ятаю".
Зруйнований гуртожиток у березні 2022 року, де загинула родина. Суспільне Чернігів
Поховали через два тижні, адже не було трун
Валентина Манько розповідає, що через відсутність трун рідних вдалось поховати лише 31 березня 2022 року.
"Це страшне, що було. Їх забрали у морг. Не було, не було труни поховати, а ховати у пакеті чорному, у спільну могилу, там на Ялівщині, я категорично не дозволяла, відмовляла, і шукала труну. Ну, не батьками, хоч би діткам, хоч би діткам була труна. Не було. Потім вже підключилися рідні, похресниця моя, вже домовилися зі священиком, і він поробив усім, усім на п'ятьох, зробив труну".
Пам’ятник. Суспільне Чернігів
"Всі діти були дуже талановитими"
Валентина Манько каже: діти були дуже талановитими. 12-річна Софія хотіла бути лікарем, як її мати Тетяна, яка працювала медсестрою в обласній психоневрологічній лікарні.
"Внуки — це було сонечко, це було моє життя, це була радість. Ми так раді були. Це були маленькі, по 3,5 роки, але вони такі були розумники. Вже в школу збиралися. І малювали, і писали. І телефон, вони краще там могли по телефону, чим я розібратися. Невістка з ними займалася. Дуже гарно співала невістка. Старша Софійка теж. У Міланки 3,5 роки, а вже такий голосочок, теж у маму пішла. Думаю, так, добре, підрости, я тебе поведу кудись в музичний гурток".
Валентина Манько показує фотографії своїх рідних. Суспільне Чернігів
Син Валентини, 34-річний Кирило Манько, був будівельником. У 2015-му він брав участь у АТО.
"Півтора року на передовій в розвідці. У мене тільки залишилося від нього, я взяла ці наліпки різні. Був поранений, був контужений. Прийшов живий. І тут загинув. Для матері син — це рідна людина. Хороший характер у нього був. Допомагав у всьому. І невістка хороша була у мене. Хороша. Вона дуже поважала мене. Поважала мене і батька. Роботяча була".
Кладовище, де похована родина Манько. Суспільне Чернігів
"Поверніть мені живого єдиного сина"
Валентина Манько розповідає, що після смерті дітей й онуків здоров’я її чоловіка Василя різко погіршилося. У грудні 2025-го року він помер. Із рідних у жінки залишився ще один син — Олексій. 26 лютого 2026 року його мобілізували.
"Я хочу звернутися до нашого Президента Зеленського Володимира Олександровича. Пане Президенте, я як мати звертаюся до вас, як до батька. Поверніть мені живого, мого єдиного сина. Будь ласка, допоможіть мені. Поверніть. Він один єдиний. Подивіться на цю могилу. Тут поховано п'ятеро дітей. І там недалеко чоловік не зміг пережити цього горя".
Читати ще
Читати ще
«Мати намагалася відчинити двері, щоб витягнути дитину»: місцеві про атаку РФ по Синявці, де загинула Марія Наливайко
