Понад місяць, починаючи з 10-ї ранку 24 лютого 2022 року, село Малинівка Чернігівської області було окуповане російськими військами. За словами місцевих мешканців, воно стало вузловим пунктом для артилерійських обстрілів міста Чернігова. У Малинівці базувалася техніка, стояли штаби, снайперські позиції й польові кухні, а також жив російський генерал Лапін, який командував найважливішими операціями, пов’язаними із наступом на населені пункти Чернігівської, Сумської та Київської областей.
35 днів окупації: як все починалося
Масово колони російської техніки зайшли до Малинівки на початку березня, проте перші військові зайшли в село, починаючи з 10-ї ранку 24 лютого 2022 року. Спершу проїжджали повз — йшли далі на південь, у напрямку Чернігова. Потім почали зупинятись у селі. БТРи, вантажівки. Урали ставили просто на узбіччях, у дворах, закинутих господарствах. Людей не чіпали, але перевіряли телефони і документи. Місцеві намагалися зайвий раз не показуватись на очі окупантам.
Російські військові облаштувалися швидко, займали будинки жителів Малинівки. Розміщувалися поруч із фермами, яких у селі дві, ховали техніку в ангарах. Командний пункт встановили в одному з покинутих помешкань.
Один зі свідків, родина якого була змушена покинути власний будинок і переселитися до сусідів, пригадує: “Ввечері прийшов командир і запитав чи є баня. Подивився і сказав, що вони тут будуть купатися. І всі 35 днів окупації вдень і вночі парилися. Носили воду з колодязя – коли вибрали з нього, почали носити воду з іншого”. Каже, що в його будинку було близько 70 військових і пригадує, що один із них повністю оголений з рушницею ходив по воду з відрами.
Лапін у Малинівці
Навесні 2022 року, під час окупації Чернігівщини, російський генерал, командувач групи військ “Центр”, особисто перебував у селі Малинівка. З відкритих джерел відомо, що місцевий фермер розповів у суді про те, що генерал мешкав на території ферми в наметі, який було встановлено в амбарі. Спершу його машина декілька днів стояла біля скирт із сіном, а згодом командир переселився до облаштованого приміщення. За словами фермера, Олександр Лапін час від часу зупинявся, щоб поговорити.
Військовий звернувся до нього з проханням дати декілька корів для харчування його особового складу. Чоловік в інтерв’ю для ЗМІ розповів: “Каже, нам треба м’ясо, я подумав, що відмовляти не можна. — Нічого не зробиш, а скільки вам треба? — Він сказав 3-4. Вони повантажили на бронетранспортери і генерал сказав, що хлопці, дивіться, з нами поступили добре, дали нам м’ясо, щоб у цьому селі було все нормально”.
Перебування Лапіна в Малинівці тривало орієнтовно два тижні. Згодом, ближче до середини березня, ймовірно, він залишив Малинівку, переїхавши до Терехівки, де 29 березня вже відбулося офіційне нагородження російських танкістів, зокрема і його сина. Цей епізод зафіксовано на пропагандистському відео каналу “Звєзда”, що підтверджує присутність Лапіна в регіоні та його причетність до планування й ведення бойових дій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я не була готова збирати людину по частинах»: шлях чернігівки від фельдшера до бойового медика (Відео)
Прикрилися від ударів ЗСУ мешканцями Малинівки
Один зі свідків розповів, що спочатку воєнна техніка стояла в лісі, але ЗСУ вело обстріли по них і тому російські військові переїхали під будинки цивільних. Вони активно облаштовували оборонні позиції на як на околицях, так і в самій Малинівці: рили окопи за банею, на полі, біля стадіону, у лісі. Частину окопів проклали просто на межі приватних городів, а місцевим туди ходити заборонили.
Гаубиці та іншу артилерію розставили в трьох основних точках — за селом, біля стадіону й на протилежному боці Малинівки. Бронетехніка (БМП, САУ, тентовані машини, БТРи) стояла у дворі ферми, на в’їзді в село, на полях між Малинівкою, Стасями й Терехівкою. Частину техніки маскували плівкою чи сітками, іноді ховали під деревами або серед житлової забудови, використовуючи цивільне населення як “живий щит”. Із села та позицій неподалік регулярно стріляли в напрямку Чернігова. Один зі свідків розповів, що за його підрахунками, ці обстріли були приблизно щодві години щодня вдень і вночі. Бойові дії в селі не велися, але російська техніка пересувалася постійно.
Чоловіків затримували після того, як ті телефонували рідним
Під час окупації села Малинівка російськими військами, були задокументовані випадки незаконного затримання місцевих мешканців. Один зі свідків розповів, що його сина забрали та незаконно утримували добу. Чоловіка відпустили, його висадили в полі та наказали рахувати до дев’яноста, після чого дозволили йти.
Аналогічні випадки підтвердив іще один місцевий мешканець: за його словами, щонайменше двох або трьох чоловіків затримували після того, як ті телефонували рідним. Військові використовували радіолокаційну техніку для виявлення сигналів. Затримані перебували в полоні до двох діб, після чого їх відпускали.
Грабували магазин і будинки
У перші дні окупації села Малинівка російські військові одразу пограбували місцевий магазин. З нього вивезли алкоголь, цигарки та деякі інші товари. Свідки зазначають, що пляшки з-під горілки та коробки з-під сухпайків залишалися по всьому селу. Військові ходили п’яними, хоча самі казали: «нам пить нельзя».
Грабували не лише магазин, а й оселі та інші приміщення. В них російські військові влаштовували безлад, іноді залишаючись там жити. Зі свідчень відомо, що в одному з сараїв вони розстріляли телевізори, залишивши напис «Хохол ТВ». На позиціях в лісі та на полі лишалися викрадені меблі, побутові предмети, мішки з картоплею, ремені, дрова тощо.
Всі опитані Освітнім домом прав людини — Чернігів свідки, зазначили, що під час окупації Малинівки російські військові змушували їх носити білі пов’язки.
Інші випадки та завершення окупації
У свідченнях фігурує випадок, коли на мешканця російські військові наводили зброю задля розваги. Снайпери облаштували позицію в нього на даху сараю і таким чином розважалися, розповів свідок. Йому вони говорили: «Ваша хохляцкая армия хорошо стреляет, наверно натовцы научили». Свідок також пригадує, що на початку окупації російські військові ходили без касок і бронежилетів, згодом почали вже одягати.
Окупація села тривала понад місяць — за цей час гуманітарна ситуація погіршилася: зникло світло, вода подавалась через генератор, продукти доводилося добувати з домашніх запасів. Місцеві мешканці ховалися в погребах. Люди мололи кукурудзу на ручних жорнах, пекли коржі, ділилися між собою картоплею, молоком, м’ясом. Попри це, мешканці зберігали взаємопідтримку, допомагали один одному.
31 березня 2022 року окупація завершилася. Російські війська вийшли раптово. “Коли ми прийшли на ферму, відро з кашею було ще тепле”, – згадує свідок. У сараях залишилися протитанкові міни без запалів, РПГ, стрілецька зброя. Але найважливіше, що Малинівка була вже вільною від окупації.
–
Джерело: Дім прав людини у Чернігові
