Доктор історичних наук Олексій Кошель 29 травня в Чернігові в книгарні «Інтермеццо» презентував громадськості міста свою книжку «Опір і бунт: українська духовна молодь у протестному та революційному русі (друга половина ХІХ ст. – поч. ХХ ст.)».
Зокрема, з незвичного боку розкриває постать Павла Тичини, якого всі знають насамперед як поета. Але майже ніхто не знає, що в юності, ще семінаристом, він був учасником бунтів і протестних рухів.
Докладніше про це й не тільки – в розмові з автором книжки Олексієм Кошелем.
Пане Олексію, про що саме ваша книга?
Книга присвячена українським семінаристам. Але, власне, в несподіваному аспекті – не про те, як вони навчалися, а розглядається саме питання протестів. І в книжці йдеться про підпільні українські громади, підпільні українські гуртки, які діяли фактично в усіх без винятку духовних навчальних закладах, зокрема й у Чернігівській духовній семінарії. І це в часи російської імперії.
У це справді важко повірити, бо семінарії – це закриті навчальні заклади, із жорстким контролем і закритим способом життя. Але водночас семінаристи навіть на горищах гуртожитків духовних семінарій видавали підпільні часописи. У Кам’янці-Подільському навіть видали збірку проповідей українською мовою.
Тобто семінаристи були невід’ємною складовою українського руху. Незважаючи на закритість, вони спілкувалися, працювали, діяли разом із діячами українського відродження, з відомими революціонерами, з просвітою, з українськими громадами.
.
