Невід’ємним атрибутом міст у давні часи Київської Русі, особливо тих, що розташовувалися на березі річок, були підземні ходи. Легенди переповідають про такі ходи під Новгородом-Сіверським, Черніговом, Любечем та іншими історичними населеними пунктами.
У давні часи міста мали важливе стратегічне значення, і в будь-який час вони мали бути готовими до оборони. Саме під час воєнних дій підземні ходи особливо ставали в нагоді.
«Підземні ходи під час оборони міста, наприклад Новгорода-Сіверського чи Чернігова, були потрібні, аби можна було маневрувати, перекидати війська, щоб ворог не бачив цього або бачив менше.
Також можна було через мережу цих підземних ходів чи один хід завести додаткові сили захисників на територію фортеці.
Або ж, за потреби, підземні ходи могли стати порятунком для гарнізону чи князівської родини, інших державних діячів доби Київської Русі, Гетьманщини чи їхніх родин, бо вони зазвичай вели за межі міста. А в таких містах, як Новгород-Сіверський чи Чернігів, вони могли вивести до ріки, і вже далі човнами можна було кудись відплисти та врятуватися. Або їх могли використовувати у випадку, коли князь зі своїм почтом їхав на полювання, аби одразу з фортеці потрапити на берег річки.
Окрім того, підземні ходи могли слугувати сховищем для харчів, зброї, пізніше пороху й інших речей», – у коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначив Максим Блакитний, директор Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові реконструюють об’єкт благоустрою
Підземні ходи не могли бути широкими та надто високими, бо викопані були під землею, що має здатність осипатися, але потребували значних земляних робіт. До того ж, їх треба було постійно підтримувати в належному стані, що було дуже непросто. Тож, за словами історика, їх здебільшого копали такого розміру, щоб могла пройти людина. Імовірно, десь були і ходи, в яких міг вміститися вершник на коні, але це дуже рідкісний випадок.
У давнину наявність підземного ходу могла зіграти вирішальне значення в битві. До прикладу, хтось із місцевих міг провести ворогів до фортеці, як це, до прикладу, було під час трагічних подій у Батурині в 1708 році. І це перетворювалося на трагедію для міст-фортець Чернігівщини та їхніх жителів.
–
Ірина Осташко
