За інформацією: Суспільне Чернігів.
Валентин Соляник разом зі своїми побратимами у 2022 році. Особистий архів Валентина Соляника"Думали їхати на Прилуки, але не вийшло, бо вже дорога була перекрита, і ми поїхали прямо на Ніжин. А там — у 163 ніжинський батальйон. Потім із ніжинського батальйону відкомандирували у 58 бригаду конотопську, і там ми були, поки не вигнали росіян із Чернігівської області".
Валентин Соляник. Суспільне Чернігів
Далі була охорона кордонів Чернігівщини та Сумщини, а потім — схід. У грудні 2022 року чоловік зазнав поранення. Того дня він із побратимами облаштовував позиції в районі Бахмута.
"Тільки облаштували, і щось прилетіло. Снаряд, може, й із танка, бо не чути було й виходу".
Понад пів року тривали лікування та реабілітація Валентина. Після цього він повернувся до служби, проте зрозумів, що стан здоровʼя погіршився. Тому в лютому 2025 року звільнився з лав ЗСУ у зв’язку з набутою інвалідністю.
Валентин Соляник за кермом трактора. Суспільне Чернігів"Була контузія легень, рука, осколки були по всьому тілу. Осколком обірвало — немає мʼязів трицепса. Заділо нерв, тому погано працює".
У цивільному житті він 30 років пропрацював трактористом, також займався ремонтом техніки, розповідає ветеран. Повернутися до старої професії йому допомогли у службі зайнятості — знайшли роботу на сільгосппідприємстві у Талалаївській громаді. Там, каже чоловік, був пів року, а потім отримав пропозицію від агропідприємства, де працював до мобілізації. Від початку цього року працює тут.
Валентин Соляник за роботою. Суспільне Чернігів"У старий колектив повернувся, усі знайомі, і проробив усе життя тут. Спілкуватися трохи важко — відвик. Там все ж таки зовсім по-іншому, ніж у цивільному житті".
Директор агропідприємства "Красноколядинське" Володимир Іванько пригадує: у них із Валентином була домовленість, за яких умов той повернеться до роботи.
Директор агропідприємства «Красноколядинське» Володимир Іванько. Суспільне Чернігів"Про те, що коли він повернеться чи коли закінчиться війна, то він прийде до нас працювати за умови, що ми дамо йому нову сучасну техніку. Ми свою обіцянку стримали — Валентин повернувся з війни, наш власник придбав новий трактор, і ми вирішили віддати цей трактор Валентину, щоб він здійснював на ньому всі весняно-польові роботи".
Розповідає: нині агропромисловий сектор відчуває гостру нестачу робочих рук, а Валентин однаково вправний і за кермом спецтехніки, і під час її ремонту.
"Працівник, на якого повинні рівнятись усі. Всі люди його підтримують, якщо підтримують, то позитивні емоції виникають. З деяким часом все відійде на другий план. Йому стане легше. Ми повинні в колективі таких людей тільки підтримувати. Брати на роботу".
Читати ще
Читати ще
«Я засумував за мирною працею»: після повернення з війни колишній голова Чернігівської райради сів за кермо трактора
