У маленьких хуторах часто народжувалися локальні герої — повстанські командири, зв’язкові, відомі кобзарі чи праведники народів світу, відомості про яких досліджують лише місцеві історики-краєзнавці. Одним із таких повстанців був Олександр Кальченко.
Він відомий як «Лисиця» – референт Служби безпеки Миколаївського районного проводу ОУН (Львівська область).
Олександр Кальченко є уродженцем тодішнього хутора Берізка Озерянської сільської ради Варвинського району Чернігівської області. Народився він у 1915 році, а в 1927 році його мати, вийшовши заміж, забрала двох молодших дітей і переїхала жити до села Гнідинці. Там Олександр закінчив сільську школу та почав працювати в колгоспі трактористом. Згодом одружився й у подружжя народилися дві доньки.
У 1941 році його мобілізували до червоної армії та разом із частиною відправили на фронт, де Олександр Кальченко отримав тяжке поранення і згодом був визнаний непридатним до служби.
Повернутися до окупованої родини на окупованій Чернігівщині він не міг, тож поїхав на Кубань, яку згодом також захопили німці. І вже німці відправили Олександра Кальченка до трудового батальйону. Але він розумів, що через погані умови життя, важку працю і недоїдання довго не витримає. Тож був завербований до РОА – російської визвольної армії, яка воювала проти червоної армії.
.
