За інформацією: Суспільне Чернігів.
Ганна. Суспільне Чернігів
"Тут батько, матір, син, донька, два онука, свекор, свекруха і всі вже там баби, діди. Один син залишився. Онука на війні вбили".
У цей день відвідувачі кладовища роздають один одному цукерки – щоб пом’янули покійника. Під час запису коментаря знімальну групу Суспільного цукерками пригостила 94-річна Ганна.
Ганна. Суспільне Чернігів
"У мене тут батько, мати, синочок у 2,5 роки у 1969 році помер і чоловік у 77-му помер".
Жінка розповіла, що приносить на кладовище та як поминає родичів.
"Паску приносимо, яйця, цукерки. Раніше сідали на землі, а тепер столи зробили. На столах усе було: і холодне, і котлети, і риба, торти, налисники. Обов’язково наливочка".
Квіти та солодощі на могилі. Суспільне Чернігів
Невістці Ганни Раїсі 72 роки. З її слів, свекруха вже дала завдання, яке треба виконати після її смерті.
Раїса. Суспільне Чернігів
"Заповіт вона дала — похоронити поряд з чоловіком і зі своїми родичами, і кожен рік приїжджати сюди".
Також місцеві жителі мають обряд — обводити місця поховання крашанкою.
Наталія Чусь. Суспільне Чернігів
"Обводимо по колу могилу і робили хрестик. Це означає, що ти з кожним на тому світі привітався «Христос Воскрес!». От взагалі кожного року таке, от як поробиш, йде після обіду дощ. Тобто, казала моя бабуся, що це дійшло до верху і вони плачуть, сумують за нашою землею".
Світлана Шара провідує могилу чоловіка, з яким прожила близько 55 років. Останні сім років життя він був паралізованим, жінка доглядала його самостійно.
Світлана Шара. Суспільне Чернігів
"Я часто приходжу. Ось два тижні тому була, це знову прийшла. Він помирав, сказав, щоб приходила, провідувати. Багато ми були разом. Як познайомилися? Прийшов сьогодні, ввечері прилетів до мене, а на завтра прийшов свататися. Кажу: «Це ти прийшов, щоб мене ніхто не вкрав?».
Зі слів жінки, вона хоче, щоб її поховали біля чоловіка. І вже підготувала речі для цього.
"Все приготувала, щоб Оксана, дочка, не шукала, не бігала. А воно ж бачиш, скільки прожила після операції? А дід здоровий був, попереду вмер, а я, каліка, живу".
Також цього дня настоятель місцевого храму обходить могили людей, які померли протягом року.
Настоятель храму обходить могили людей, які померли протягом року. Суспільне Чернігів
Радоницю у селі називають по-різному: гробки, могилки, проводи. Цього дня не можна працювати, каже місцева краєзнавиця Світлана Ліман.
Світлана Ліман. Суспільне Чернігів
"Цей день, який став традицією вже давно, ще з тих язичницьких часів, коли люди приходили до своїх рідних у молитвах, пригадували їх, пам'ятали, сідали біля своїх, розстеляли лляну скатертину і поминали".
Настоятель Свято-Успенської церкви Іван Сипливий згадує, що раніше на кладовищі була поширена традиція влаштовувати застілля, але зараз такі ситуації поодинокі.
Іван Сипливий. Суспільне Чернігів
"Наче мертвий буде щось їсти. Ні, він там вже нічого не буде їсти. І ми йому горло не заллємо, як зазвичай, чарочку налити: «на, пий». Хоча, можливо, хтось від горілки і помер. Хоча ми забуваємо багато випадків: і помирає від горілки, а ми ще приходимо сюди: «на», ще й доливаємо йому до кінця. Не хочеш їсти, ми тобі ще й паску покладемо, яйця, аби тільки їв".
Люди за столом на кладовищі. Суспільне Чернігів
Ще один поминальний день у Конятині — 21 травня. Тоді християни відзначають Вознесіння Господнє.
Читати ще
Читати ще
У Чернігові попрощалися з 16-річним Денисом Дубиною, якого вбила РФ
