Наталія Стрижова, фітнес-тренер і фітнес-директор у «X-Line sport» розповіла читачам ЧЕline про свій шлях у спорті, виступи «фітнес-бікіні» та секрети схуднення.
Наталіє, розкажіть про себе?
Народилася і виросла в Чернігові. Навчалась у школі №3, потім закінчила Чернігівський інститут інформації, бізнесу і права.
У моєму житті нічого не віщувало спорту, за освітою я – юрист-господарник, і хотіла знайти себе в цій сфері. Свого часу навіть думала працювати в напрямі викладання, але у зв’язку з народженням дитини пішла в декрет. А от уже під час декретної відпустки вирішила, як кажуть, привести себе до ладу та пішла до спортзалу.
Відтоді моє життя тісно пов’язане зі спортом. Працювала фітнес-тренером.
Треную людей і зараз, проте залишила виключно своїх давніх клієнтів, для душі, бо мені це подобається. Більшість же робочого часу присвячую управлінню клубом.
Щодо моїх виступів у категорії фітнес-бікіні, то все сталось якось спонтанно – після певного часу тренувань мій тренер запропонував взяти участь у змаганнях. Я погодилася.
Що таке фітнес-бікіні?
Головними змагальними елементами є порівняння та дефіле учасниць із гарною фізичною формою та модельною зовнішністю. Оцінюється образ дівчини, учасниці постають перед суддями в інкрустованих камінням купальниках у всій своїй красі. Ця категорія показує жіночу красу та грацію.
Чому ви пішли в цей вид спорту?
Загалом дівчата ідуть із різних причин. Хтось для самовизначення, хтось для того, щоб спробувати «можу – не можу». Це гарно. Багато дівчат хочуть брати в цьому участь, бо зараз це модно.
Щодо мене, то я хотіла спробувати себе у чомусь якісно новому. Ніколи не уявляла себе в такій ролі і не мріяла навіть. Якби не мій тренер, я ніколи, мабуть, і не наважилася б узяти участь у змаганнях. Це був виклик самій собі.
Скільки часу ви виступали та в яких конкурсах брали участь?
У змаганнях фітнес-бікіні я виступала 4 сезони, мала 10 виходів на сцену під егідою різних федерацій.
Серед останніх моїх досягнень – «срібло» на чемпіонаті Чернігівської області, була «бронза» на чемпіонаті Харківської області, також ввійшла до п’ятірки кращих на чемпіонаті України.
Це важко?
Успішність у цьому спорті дуже залежить від генетики спортсмена. Однак праця над собою, дисципліна та час можуть зробити неймовірне, попри природні задатки. Щодо моєї підготовки, то зазвичай це було шість тренувань на тиждень. Якщо виникала потреба у тривалішому відпочинку, не відмовляла собі. Тут головне – прислухатися до власного тіла та порад тренера. Коли не встигали десь «доточити форму», то було й по два тренування на день. Усе це дуже індивідуально.
Загалом це нелегко. Але коли ти гориш цілю, ти мотивований, то всі складнощі менше відчуваються. Ти просто бачиш ціль – і маленькими кроками поступово наближаєшся до неї.
Ви приймали якісь анаболічні стероїдні препарати тощо?
Категорія «фітнес-бікіні» не передбачає прийому цих засобів. Бодібілдинг – так. Тут же в цьому немає потреби, принаймні для мене. А ще мені пощастило з тренером – він не прибічник таких методів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «АНАТОМІЯ СПОРТУ» та фітнес-центр «KISEL GYM» розігрують безкоштовні абонементи
Яким був ваш раціон, коли ви готувалися до виступів?
Харчування було досить обмежене. Зазвичай це нежирна риба, нежирна курятина; крупи в невеликій кількості. Фруктів тоді практично не вживала, бо не можна було. Мета ж – на тренуваннях зменшити кількість жирового прошарку, як кажуть, «просушитися».
Проте тут усе індивідуально – хтось їсть усе і йому вдається «сушитись», а хтось, зокрема і я, повинні заганяти себе в досить жорсткі обмеження.
Як довго триває підготовка до змагання?
Зазвичай у середньому пів року. Є, ті хто робить це швидше, але, щоб мінімізувати шкідливий вплив на організм, краще готуватися довше, однак із порівняно меншими навантаженнями.
Фінансову користь виступи приносять?
В Україні комерційні турніри є, але я в них участі не брала. Щодо турнірів, організовуваних федераціями бодібілдингу, то призи там несуттєві і вони не покривають витрат на підготовку. Але ж спортсменів це не зупиняє. Однак факт залишається фактом – бодібілдинг є досить дорогим задоволенням амбіцій.
Чи виступали ви за кордоном?
Ні. Таке бажання було і є, щоб достойно представити Україну на міжнародному рівні, але для цього треба ще трошки більше попрацювати. Що насправді зараз я і роблю.
Наталіє, можете дати поради неспортсменам, як зігнати зайву вагу?
Якщо підходити до цього питання з розумом, то спершу треба розібратися в самому собі і виявити причину зайвої ваги. Хтось, можливо, зрозуміє, що їсть багато солодкого, мучного тощо. Хтось, можливо, веде дуже малорухомий спосіб життя. Можливо, хтось має генетичну схильність. Можливо, збільшення ваги провокують стреси. У когось зайва вага може бути пов’язана з якимось захворюванням, тому варто звернутися до лікаря. Причини різні, але спершу треба для себе зрозуміти, що зайва вага є і з нею треба щось робити. Людина має прибрати причину, що викликає цю вагу, і вже після цього або ж паралельно впроваджувати щось корисне. Наприклад, їсти більше овочів, пити більше води, ходити в спортзал. Але що важливо – дозувати навантаження. І в цьому повинен допомагати грамотний тренер, який має зробити так, щоб схуднення або приведення себе «в форму» не відбулося за рахунок власного здоров’я. Тренер визначає навантаження, характер роботи, підказує, які аналізи здати, щоб контролювати вітаміни, мікроелементи в організмі тощо.
Усе має відбуватися поступово. Не треба з надмірною вагою тіла, наприклад, брати скакалку і стрибати до упаду, «вбиваючи» суглоби, перевантажуючи серце тощо. Для початку достатньо збільшення рухової активності за рахунок піших прогулянок, активностей на свіжому повітрі тощо.
Заняття в спортивному залі, так звані качалки – це добре чи погано?
Усе має бути в рамках розумного – без крайнощів з урахуванням фізичних особливостей і можливостей кожного клієнта. Але однозначно – фізичні навантаження в наш час не лише корисні, вони необхідні. Те саме хотілося б зазначити про якісне харчування. Фізична активність повинна бути в житті кожної людини. На жаль, зараз у більшості людей спосіб життя малорухомий.
Які основні причини, чому люди ходять до спортзалу?
Багато людей ідуть, щоб зробити тіло своєї мрії, багато йдуть по спілкування, емоції. Причин насправді багато. Коли я як фітнес-тренер бачу результат своєї роботи, то загалом отримую неймовірну віддачу та задоволення. Це дуже сильно заряджає.
Як працюється в умовах коронавірусу?
Ми працюємо в масках, а це дуже складно – ніколи не подумала б раніше. Регулярно проводиться термометрія. В приміщенні постійне провітрювання, робимо дезінфекцію залу, тренажерів.
Не можна сказати, що клієнтів значно поменшало, хоча невідомо, скільки могло б бути. Люди ходять, люди не бояться. Хотілося б зазначити, що клієнти свідомі, адже за весь час я не бачила нікого з нежитем, із чханням. Якщо хтось захворів, то попереджає, просить «заморозити» абонемент тощо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жителі Плисок завершили 2-місячний фітнес-марафон (Відео)
Карантин вплинув на бізнес?
Я думаю, він на все вплинув. Зараз карантин вихідного дня і ми закриваємося, а саме у вихідні найбільше відвідувачів.
Ви хворіли на коронавірус?
На COVID-19 я не здавала, але ще в січні дуже сильно перехворіла. За симптомами було дуже схоже на цю інфекцію. Досить тяжка форма була, я в житті так не хворіла.
Які у вас захоплення, крім спорту?
Я дуже люблю проводити час із родиною. На жаль, цього часу буває не так уже й багато. Люблю як активний, так і спокійний відпочинок на свіжому повітрі. Влітку багато плаваємо з сином.
Дуже люблю подорожувати. Улюблене місце – Закарпаття. Із закордонних поїздок найбільше враження отримала від поїздки до стародавнього античного міста Ефес на території Туреччини.
Раніше захоплювалася історією, читала багато історичної літератури. Зараз це здебільшого література з управління персоналом.
Які ви маєте пріоритети в житті?
Якщо брати життя загалом, то головний пріоритет для мене – це моя родина. Якщо брати роботу, то в пріоритеті завжди здоров’я клієнта.
Родина підтримує ваш стиль життя? Відвідує спортзал?
У нашій родині не заведено так, що всі повинні роботи те, що й мама. Мій син до карантину займався мистецтвом капоейра, йому дуже подобалося. У зал до себе я його не воджу, бо намагаюся враховувати його побажання. А він на цей час бажанням у цьому напрямі «не горить». Зараз відвідує заняття з англійської мови і просто в захваті від своєї вчительки. Нехай шукає і відкриває себе, а я буду завжди поруч і допоможу, якщо знадобиться.
Наталіє, скажіть, чи є в спорті люди, на яких ви хочете рівнятись?
Складно відповісти, адже в моєму житті ніколи не було якихось кумирів. Я зазвичай отримую натхнення сама від себе, коли роблю щось дійсно добре, коли бачу, що результати моєї роботи можуть принести комусь користь. Життєвий досвід підказує, що не треба рівнятися на когось, треба дивитися на те, як ти змінюєшся, розуміючи, що сьогодні ти кращий ніж учора. Оце має стимулювати та мотивувати.
–
Олег Дешура
