У військовій справі Андрій не новачок. Раніше вісім років служив у Національній гвардії України. Звільнився лише у грудні минулого року і мріяв займатися цивільними справами. Проте «відпочивати» йому довго не довелося. Про початок повномасштабного російського вторгнення Андрія сповістили колишні товариші по службі. Вранці 24 лютого разом з одним із них одразу пішов до військкомату, щоб захищати свою країну.
— Уже ввечері цього ж дня мене зарахували до одного з підрозділів реактивної артилерії, — розповів Андрій.
— Відразу стали до бойової роботи. Нашим завданням було споряджати постріли для реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град». Назавжди запам’яталися воїнові перші дні оборони Чернігова. Щодня їхній підрозділ вів вогонь по окупантах, знищуючи ворожі позиції та техніку. Самі ж воїни також перебували під постійним зустрічним вогнем. Бойова робота тривала у режимі 24/7. Не було часу ані на сон, ані на їжу. За словами захисника, відпочивати вдавалося лише «на колесах» — під час переїзду на іншу позицію. Армійці були дуже виснажені, але знову й знову збиралися із силами й продовжували обороняти рідне місто та країну. Після зняття облоги з Чернігова Андрія перевели служити до одного з підрозділів тероборони. Нині він захищає Україну від вторгнення загарбників поблизу державного кордону. Тут наші захисники обладнали оборонні позиції й нині несуть цілодобове чергування. До речі, про всесвітньо відомий тепер «Рудий ліс», де росіяни копали свої окопи та облаштовували блокпости, колишній нацгвардієць знає не з чуток. Свого часу, перебуваючи на службі в одному з підрозділів Національної гвардії, до його прямих обов’язків входило виконання завдань з охорони Чорнобильської АЕС. За роки служби він добре вивчив зону відчуження і знає там кожне деревце. За його словами, для своїх позицій окупанти вибрали дуже невдале місце — ділянку для тимчасового захоронення радіоактивних відходів.
— Впевнений, що російські солдати, що жили в «Рудому лісі», отримали дозу опромінення несумісну з життям, — каже Андрій. — Ще в минулі роки показники радіаційного фону на ґрунті там перевищували допустиму норму в десятки разів. Знаючи, що окупанти прожили там місяць, можу з впевненістю сказати, що багатьом з них залишилося жити не більш як рік. Ну а разом зі своєю технікою та вкраденими речами вони, втікаючи, повезли смертельні «подарунки» своїм рідним та близьким.
Григорій Мазур АрміяInform (Регіональне управління Сил ТрО “Північ” Збройних Сил України )
