Для багатьох поколінь читачів Чернігівської області газета «Гарт» – це щотижневий гість, якому радіє вся родина. Бо у виданні кожен, незалежно від віку, освіти й роду діяльності, обов’язково знайде щось цікаве саме для себе. І так упродовж багатьох років.
До речі, цього року літопис «Гарту» перегортає свою 105-ту сторінку, бо саме стільки років, попри всі труднощі й випробування, існує газета.
Між тим, відколи на початку травня пішов у засвіти редактор «Гарту» Дмитро Йосипович Іванов, поповзли чутки про те, що улюблений тижневик може спіткати сумна доля. Але газета була, є і буде. Бо справу батька продовжує дочка Дмитра Іванова – Олена Демченко. Уже рік, як вона всерйоз займається газетною справою, а нині є редактором газети «Гарт».
Олена Демченко зізнається: вона усвідомлювала, що колись їй таки доведеться стати до гартівського штурвалу, однак до останнього редактором залишався Дмитро Йосипович.
Якою надалі буде улюблена газета і чого очікувати читачам – в інтерв’ю з Оленою Демченко.
Пані Олено, розкажіть, будь ласка, як надалі розвиватиметься обласний тижневик «Гарт»?
Звісно, газета завжди повинна вдосконалюватися, але вважаю, що рівень, якого «Гарт» досягнув за редакторства мого тата, а він був редактором упродовж 35 років, дуже достойний. У газеті – завжди правдива інформація, немає жовтизни, ми не обслуговуємо нічиїх інтересів, працюємо для людей, тобто для нашої читацької аудиторії. Прагнемо, щоб інформація в газеті була цікавою, доступною, корисною. Ми ніколи не друкуватимемо інформації, яка не відповідатиме дійсності, когось ображатиме або паплюжитиме честь і гідність.
Формат газети, я вважаю, сформований добре, інформація у виданні завжди різнопланова: новини, актуальні соціальні питання, аналітика, людські долі, розважальний контент і, звісно, телепрограма, яка дуже важлива для наших читачів старшого віку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Подробиці шахедної атаки на фермерське господарство на Чернігівщині
Тож формат газети залишиться незмінним?
Формат газети і надалі, я думаю, залишиться таким самим, тому що ми постійно на зв’язку із нашими читачами: отримуємо листи, телефонні дзвінки і знаємо, що газета людям подобається. А читачі наші – мудрі, віддані та добрі.
Але не обходиться без новацій, бо ми живемо в час цифрових технологій і розвитку соціальних мереж. Тож маємо свій сайт, фейсбук-сторінку, представлені в телеграмі. На цих наших платформах – багато різної інформації, в тому числі і газетних статей. Ми дуже радіємо, що завдяки соцмережам наша читацька аудиторія зростає, що до неї приєднується молодь, яка пише коментарі, відгуки, залишає фідбек. А ми завжди прислухаємося до порад, реагуємо на конструктивну критику, вдячні за похвалу.
В одному з віршів мого батька є фраза: «Римуй своє перо з добром». І тому ми завжди намагаємося все робити по совісті, по-доброму та щоб було цікаво.
Скажіть, будь ласка, Ваш батько за життя давав Вам якісь настанови щодо газети?
Про газетну справу я знаю з дитинства, бо жила в цьому середовищі. Моя мама була в «Гарті» літературною редакторкою, тато – головним редактором А це важливіше, ніж закінчити профільний інститут. Я бачила, як газету планували, створювали, редагували. Я весь час перебувала у творчій атмосфері, адже до нас часто приходили татові друзі, пов’язані зі словом і літературою. І коли рік тому я прийшла на посаду, то вже була добре знайома з колективом газети, ми багато спілкувалися, зокрема й поза роботою. До речі, колектив у нас – чудовий і професійний! Працювати разом нам комфортно та приємно.
І зізнаюся: літературний хист від тата мені теж передався. Для своїх дітей, коли вони були ще маленькими, я складала казки. Нині жалкую, що не записувала їх. Бо насправді вони були непогані, їх слухали не тільки мої син і дочка, а й багато інших дітей.
І в школі я завжди писала хороші твори. До речі, батьки в мене навіть ніколи уроків не перевіряли.
Наразі головне – втримати високий рівень, який задав Дмитро Іванов?
Так. Ми намагаємося не збавляти обертів. «Гарт» і надалі радуватиме своїх читачів публікаціями, які їм цікаві. Будемо плідно і творчо співпрацювати з ними. Наші кореспонденти часто їздять у відрядження, зокрема в села, нашу глибинку. Люди дуже люблять спілкуватися з гартівцями, розкривають серце і душу, розповідають про життя, наболіле, діляться своїми печалями й радощами. І ми це цінуємо. Бо любов із читачами у нас взаємна.
Принагідно нашим читачам бажаю щастя, здоров’я і навіть у нинішні непрості часи намагатися знаходити радість, йти до світла і завжди вірити в добро. Адже у світі хороших людей точно більше, ніж поганих. Із Божою поміччю в «Гарту», в його читачів і в усіх людей все буде добре. Недарма головний девіз нашої газети – «Не в силі Бог, а в правді».
–
Ірина Осташко
