Покоління діячів культури, що жило та творило у 20-30 роках XX століття в радянській Україні йменували «Червоний ренесанс». Юрій Лавріненко, котрий був літературознавцем діаспори, згодом запропонував інший термін, який сьогодні є більш популярним і впізнаваним ‒ «Розстріляне Відродження». Тоталітарний режим його митцями був вкрай незадоволений тому вдавався до фізичного знищення.
Приводом для створення «Червоного Ренесансу» стала українізація населення, що проводилася в 1920-их роках. Більшовицький режим здійснював подібну політику далеко не з любові до українців. Це був вимушений крок задля стримання внутрішнього спротиву, який виник під час революції й посилився в 1917 – 1921 роках після поразки України. Культурне життя тоді розвивалося надзвичайно стрімко. Діячі полюбляли всілякі розваги, в тому числі азартні. На той час було неможливо знайти віртуальний заклад чи рейтинг онлайн казино за виплатами, та в реальній грі в карти деякі творці знаходили власне натхнення.
Особливо тісно культурне життя України XX століття пов’язане із Харковом, точніше із будинком літераторів «Слово». В ньому жив і творив майже весь культурний український бомонд:
- П. Тичина;
- М. Куліш;
- В. Сосюра;
- Л. Курбас;
- М.Хвильовий;
- Ю. Яновський;
- О. Вишня;
- В. Підмогильний та багато інших геніїв.
Знищення покоління митців
Масові репресії проти освічених українців розпочалися у 1933 році. Першим заарештували Михайла Яновського. Микола Хвильовий, котрий був творцем гасла «Геть від Москви!», не став чекати ув’язнення. Бувши на волі в улюбленому будинку «Слово», він вкоротив собі віку.
Знищення еліти радянським режимом продовжилося навіть після голодомору 32-33 р. XX ст. Кульмінацією жорстокої розправи української культури став 1937 р. Робітники спецслужб з метою перевершенням поставленого плану з 27.10 по 4.11 розстріляли в урочищі Сандармох (Карелія) 1111 ув’язнених Соловецького табору. Більш ніж 250 із них були українською інтелігенцією. Вдаючись до розстрілу митців, влада намагалася знищити і їх творчі доробки. Довгі роки в бібліотеках не виходили їхні твори. Книги та рукописи спалювалися.
Вцілілі митці
Залишилась в живих лише невелика частина «Червоного ренесансу». Остап Вишня, проживши в таборі ГУЛАГу 10 років, після виходу знов повернувся до творчості. Іван Багряний втік із табору, та в еміграції продовжив писати «сильні» твори.
Уникнули таборів Павло Тичина, Максим Рильський та Володимир Сосюра. Але вони були змушені відмовитися від власних стилів написання та перевтілитися в тих, хто підтримує політичний лад. З одного боку вони пропагандували гасла режиму, що вбив їх товаришів, а з іншого – допомагали молодим творцям.
Злочини радянської Росії проти України не обмежилися 30-ми роками XX ст. Геніальний творець мужики «Щедрик» був вбитий у власному домі в 1921 році. Василь Стус загинув в результаті ненадання допомоги в таборі «Перм-6» за часи Перебудови Горбачова в 1985 році.
