24 лютого змінило життя кожного жителя області. Адже багато сіверян побачили на власні очі, що таке війна. У період активних бойових дій на нашій землі людям довелося несолодко. Багато хто на власні очі бачив смерть і руйнування домівок, хтось два місяці ночував по підвалах і шукав ковток води й окраєць хліба, інші відчули лише продуктову сутужність, а дуже багато людей відкривали свої широкі серця та ділилися останнім із незнайомими людьми.
Тож як жили громади Чернігівщини в той страшний час і перед якими викликами постають нині? До речі, не варто думати, що наразі вже зовсім безпечно, повітряних тривог ніхто не скасовував.
Леонід Мисливець, голова Остерської громади
Слава Богу, що наша громада не була пошкоджена взагалі. Але відчували дуже велике навантаження через те, що їхало дуже багато переселенців із Чернігівської області. Ми їх зустрічали та розселяли. Частину людей приймали жителі нашої громади, а більшість була розселена на комунальному підприємстві Остерська лікарня, в Остерській гімназії та в Остерській загальноосвітній школі №2. Крім цього, використовували інші заклади бюджетної сфери – це Євминська загальноосвітня школа, тамтешня амбулаторія та Крехаївська школа. Найбільше навантаження спостерігалося тоді, коли оголошували тривалу комендантську годину по місту Києву, до столиці тоді не пускали по дві доби, і всіх переселенців із Чернігова й області зустрічали в нашій громаді. Ми їх годували, розселяли. В середньому за добу приймали 500-600 осіб. Щойно комендантська година в Києві закінчувалася, люди виїжджали на західну Україну чи ще кудись. Але, на жаль, була пошкоджена дорога в напрямку Козелець – Бровари, то вся техніка і всі переселенці рухалися через місто Остер. Це було дуже велике навантаження на наші дороги.
Коли вже на Чернігівщині військові дії вщухли, зробили дорогу в напрямку Чернігова за селом Смолин, то майже весь транспорт їхав через нашу громаду. Але втрутилися тут і Служба автомобільних доріг, і народний депутат Борис Приходько. Допомогли. І нині закінчується поточний ремонт цих доріг. Адже є такі ділянки доріг, які повністю були зруйновані. Зокрема на дорозі від Козельця до Остра. Там уже частково кладуть асфальт.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині поблизу кордону з Білоруссю, попри загрози, триває посівна (Фото)
Зараз спостерігається проблема з наповненням бюджету. Прибутковий податок із доходів фізичних осіб був одним із основних для наповнення бюджету. Але підприємства практично призупинили свою діяльність у воєнний період. Хоч скільки ми боролися з тим, щоб ДП «Остерське лісове господарство» залишили як юридичне підприємство зі своїми повноваженнями на території нашої громади, його приєднали до Чернігівського лісгоспу. І на сьогодні надходжень із податками від цього підприємства в нас майже немає. Причина в тому, що зараз переоформлюють документи. У нас на території міста працював переробний цех – лісозавод його називали, – то зараз він не працює. А там працювали від 100 до 120 осіб. Це все-таки надходження до нашого бюджету. Оце наразі в нас такі проблеми.
Продуктами харчування забезпечені повністю, всі продовольчі магазини запрацювали. У перший тиждень військового вторгнення на Чернігівську територію були проблеми з постачанням хліба, але наші підприємці, хоч і під кулями, їздили до Києва на хлібокомбінати, купували хліб і привозили його до нас. Також ми зробили пробний запуск нашої хлібопекарні, яка працювала ще раніше, за Радянського Союзу. Були завезені туди дріжджі, борошно, сіль. Народний депутат Борис Приходько нам допомагав у цьому.
Ми запускали цю пекарню двічі. Вона працювала, хліб був смачний – називався «Остерський хліб». Але ми призупинили її роботу через те, що у нас була доставка хліба з Києва. Та якби ми були відрізані від Києва, то самі випікали б хліб і забезпечували б ним жителів нашої громади. Продукти, які необхідні для випікання хліба, – на резерві, ми їх поки що не чіпаємо.
Завдяки нашим підприємцям проблем із хлібом та іншими продуктами в нас не було взагалі.
Переселенців ми також забезпечували продуктами й одягом, що надходили нам як гуманітарна допомога.
Валентин Бригінець, голова Козелецької громади
Слава Богу, живі, мобілізувалися та впоралися з викликами. Постачання продуктів було, гуманітарна допомога надходила. Самі добували пшеницю, мололи борошно, випікали хліб, годували людей.
Працювали, як великий мурашник. Дещо в громаді зруйновано. В одному зі старостатів два будинки повністю і шість частково. І міст зруйнований, це наші підірвали, щоб ворог не зайшов сюди.
Із бюджетом проблема, освітню субвенцію урізали більше ніж на 5 мільйонів. Акциз не надходить. Словом урізали все, що можна, позатягували паски. З паливно-мастильними матеріалами проблема. Але якось будемо викручуватися.
–
