Кажуть, що студентські роки – одні з найкращих у житті людини. Адже вони насамперед асоціюються з безтурботністю та веселощами. А дружба родом зі студентського періоду в багатьох випадках буває на все життя.
Між тим, основний обов’язок студентів – добре навчатися. А в навчальний процес вносить корективи пандемія коронавірусу. Тож студенти вже добре знають, що таке дистанційка.
Своїми думками про віддалене навчання та студентські роки взагалі з ЧЕline поділилися кілька студентів.
Єлизавета Куліковська
Я з Чернігівщини, а навчаюся в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на історичному факультеті на історика-архівіста. Я на шостому курсі вже. Ще пів року – і в мене буде повна освіта.
Студентське життя класне, я залюбки ще раз прожила б цей відрізок часу.
А дистанційне навчання – це нині така необхідність. Проте вважаю, що мені пощастило, що дистанційку застала, коли навчалася вже в магістратурі. Якби це сталося під час навчання на першому чи другому курсі, то було б дуже прикро. Вважаю, що треба ходити на пари, бо це зовсім інша справа, порівняно з дистанційкою. В університеті ти спілкуєшся з викладачами, своїми одногрупниками. Також вважаю, що якість навчання очно все-таки вища.
Ірина Єрмоленко
Я родом зі Сновська. Зараз навчаюся в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка на філософському факультеті за спеціальністю «політологія». Я на шостому курсі і вже закінчую своє навчання. Як більшість студентів, зараз перебуваю на дистанційному навчанні. Університет через це відвідую дедалі рідше.
Та я вже на шостому курсі й шукаю роботу, то для мене дистанційний формат навчання навіть кращий, ніж звичайне навчання на очній формі. І на гуманітарному факультеті мені краще та зручніше вивчати матеріал і обговорювати його за допомогою тих самих електронних технологій, через інтернет. Звісно, я розумію, що існують спеціальності, для яких така форма навчання – нонсенс. Їм для якісного розуміння навчального матеріалу просто необхідне навчання в аудиторіях.
Зі свого студентського життя найбільше запам’яталися, напевне, підходи викладачів до своїх дисциплін. Кожен із них по-своєму хоче, щоб студенти опановували матеріал. І на першому курсі, аби здати залік з одного предмета, ми робили постановки на історичну тематику. Тобто в нас було таке театральне дійство, іноді навіть здавалося, що я в театральному навчаюся. Але тільки на першому курсі такий більш творчий підхід був.
Ірина Філон
Родом зі Сновська, там і живу. Навчаюсь у Чернігові в Національному університеті «Чернігівський колегіум» у двох магістратурах – дошкільна освіта та фізичне виховання і спорт.
Зараз навчаюся дистанційно і на заочному відділенні, бо у мене маленька дитина. Мені бракує студентського «движу». Але заочна форма навчання має свої переваги – є вільний час для родини. Важко лише буває через те, що багато чого зададуть і не розумієш, що й до чого. Мало інформації подається і треба самій шукати. Але дистанційне навчання добре тим, що можу поєднувати його з роботою.
.
Владислава Кириченко
Я навчаюся в Києві в Таврійському національному університеті ім. Вернадського на факультеті журналістики та слов’янської філології, вже другий курс. І вже другий рік навчаємося то очно, то дистанційно. Трішки таки вдалося побути справжніми студентами.
У 2020 році закінчували школу, з березня нас відправили на дистанційку, ні випускного, нічого не було. Склали ЗНО – і на навчання, в універ. Недовго походили очно, було круто і класно, але через якийсь час нас відправили на дистанційку. Ніхто нічого спершу не розумів, що робити, але призвичаїлися. Насправді на дистанційці дуже легко вчитися. А я ще й старостою стала, то зі студентами та з викладачами швидко знаходила контакти. Першу сесію склала дуже легко, навіть і не думала, що так буде. Потім навчалися і очно, і дистанційно.
А на канікулах у серпні вже дуже хотіла в універ. Бо казали, що вже будемо навчатися по-справжньому і не буде дистанційки. Але так не сталося. Я на дистанційці, але я в Києві живу, бо працюю. Я староста, один із членів університетського культурного департаменту, я працюю і навчаюся. І ще запрошують стати головою студради. А як інакше? Я не прогулюю пари, все вчасно складаю та добре навчаюся. Але через дистанційне навчання я не почуваюся справжньою студенткою.
–
Ірина Осташко
