За інформацією: Суспільне Чернігів.
Тарас Тарасенко у своїй домашній студї. Суспільне Чернігів"Це моя маленька студія звукозапису і звукового продакшену. Тут я створюю музику — магію".
Тарас розповідає, що займається створенням музики як на основній роботі, так і для міжнародних проєктів. Одна з останніх вистав, для якої він написав музику, — "Конотопська відьма". Її прем’єра відбулася в Німеччині. Чоловік каже: виступав на сценах Чернігівщини та за її межами. Коли був живий його батько, Петро Тарасенко, вони разом їздили на концерти. Чоловік веде активний спосіб життя, не зважаючи на інвалідність.
Тарас Тарасенко на концерті. Особистий архів родини Тарасенків"Я ж ходив, звичайно, в школу, коли ще слова «інклюзивність», поняття такого не було. Ми справлялися з кабінетною системою з самого малечку. І люди в Любечі взагалі звикли. Намагаєшся до цих пір доводити, що ти така ж людина. І хтось реагує адекватно, хтось реагує не дуже адекватно. Але ж треба жити якось. Якщо я буду дивитися на те, хто як реагує, що мені залишиться?"
Тарас разом із батьком. Особистий архів родини Тарасенків
Тарасові важко зав’язувати шнурки, тому з цим йому допомагає мати. Вдома встановлені електричні ворота, пристосовані для дистанційного відкривання. А на роботу він самостійно їздить електричним автомобілем, який для нього змайстрував батько. Назвали його "Тарасомобілем".
"Звичайний автомобіль, нічого складного. Мотор китайський, він у мене вже працює сім років".
«Тарасомобіль». Суспільне Чернігів
Каже, електромобіль не боїться складних дорожніх умов. Пригадує, що одного разу восени автомобіль застряг у розмоклому ґрунті. Проте завдяки невеликій вазі та конструкції машини, чоловік зміг самостійно вибратися з багнюки.
"Колись ми проводили мітинги ще взимку, жодний транспорт не їздив, взагалі жодний. Тільки мій. А в ньому через те, що в ньому грамотно розрахована вага, він проїхав по заметах, по кучугурах. Кажуть: «Нічого собі, тільки фури і Тарас їздять»".
Авто важить близько 400 кілограмів. Якщо акумулятор добре заряджений, воно може розганятися до 12 кілометрів на годину.
"Три побутових автомати. Світло, оце ходовий, оце зарядка. Зарядка звичайна. Тобто від будь-якої розетки, нічого такого, ніяк. Це, мабуть, з пилососу якогось чи шось таке".
Тарас під час виступу. Особистий архів родини Тарасенків
Сидіння в "Тарасомобілі" зі старого УАЗу. Запчастини вживані: задній міст від радянського моторолера "Муравей", а передній від радянської мотоколяски. Потужний блок живлення подарували друзі, коли старий перестав заряджатися. Акумулятор потрібно оновлювати щороку, каже Тарас, адже він зношується через заряджання швидкісним методом. У машині зроблено все максимально просто. Батько Тараса це продумав для того, щоб вона менше ламалася.
"Тому що хто ж його буде ремонтувати? Це і так зараз на братові у мене все тримається. Якщо, не дай боже, в мене щось десь ламається, він кидає все, їде, ремонтує. Тому що це мої ноги".
Через інвалідність отримати водійське посвідчення Тарас не може, тому автомобіль зроблений так, щоб за документами він проходив як самохідний візок. Наразі брат Тараса працює над новим авто для нього.
"Брат робить, і він буде, дай боже, щоб у нього все вийшло. Тому що це дуже великий, дуже затратний проєкт".
Тарас Тарасенко за кермом «Тарасомобіля». Суспільне Чернігів
Тарас з 2014 року займається волонтерством та виступає для військових. Каже, найбільше переживає за тих, хто зазнають поранень.
"Знаєте, мені б хотілося, щоб наша держава хоч трішки більше звертала увагу на таких людей, як я. Зараз з війною, на жаль, їх кількість збільшиться. І дуже важко, дуже болить, коли забувають про цих ветеранів. Коли ти розумієш, що він віддав здоров'я своє, поклав, щоб сьогодні ми з вами тут були".
Тарас підіймається сходами. Суспільне Чернігів
Також чоловік має крісло колісне, але, каже, що користуватися ним йому складно. Тому обирає для пересування металеві конструкції.
"Тому що візків, взагалі візків, тих, які забезпечують потреби, їх дуже мало".
Чоловік розповідає, що Любеч не пристосований для людей з інвалідністю, але вважає, що це не привід сидіти і чекати.
"Краще я проживу 10 років активно, ніж проживу 20 років, але дуже-дуже-дуже нудно".
Читати ще
Читати ще
Мріє про свій музей мототехніки: на Чернігівщині чоловік зібрав колекцію з понад 200 мотоциклів, мопедів та велосипедів
