Повномасштабна війна, яку розв’язала росія проти України, принесла чимало горя та руйнувань, обірвала багато доль, сплутала всі плани, розбила купу сподівань і надій. Але українці – такий народ, що навіть за трагічних обставин прагне тримати удар, встояти на ногах, вижити та перемогти.
Це стосується всіх сфер життя, а особливо культури, бо мистецтво надихає й окрилює, мотивує на нові звершення, очищає, допомагає зібратися докупи, пережити втрати та систематизувати думки.
Тому, попри всі можливі й неможливі перепони, молодіжний аматорський театр «EXLIBRIS» під керівництвом доцентки кафедри філософії та культурології НУЧК імені Т.Г.Шевченка Марини Каранди цього літа завершив дев’ятий театральний сезон. А восени двома виставами розпочав новий, ювілейний, десятий сезон. Про це, а також про виклики, здобутки і ресурси для культурного фронту – в інтерв’ю з Мариною Карандою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юні музиканти із Сновська відзначені на міжнародному конкурсі
Пані Марино, як змінилося життя театрального колективу після 24 лютого, адже зрозуміло, що актуальність багатьох тогочасних творчих планів розтанула…
Усього за три дні до вибухів ми зібралися повним складом, і нова драма «Давній дивний данець» – про відомого письменника Ганса Крістіана Андерсена – прозвучала з вуст акторів театру «EXLIBRIS». Читали мій новий твір на філфаці, у затишній 410-й аудиторії, тоді як у повітрі бриніло тривожне запитання: чи буде війна?
Вірю, говорити про світле завжди необхідно, а в темні часи ця потреба зростає в рази! Мріяли поставити виставу, де зло висміювалося б тонко, через твори казкаря. Одночасно хотіли поповнити магістральний вектор репертуару театру – біографічні драми, де поряд із Лесею Українкою, Паганіні, Бетховеном і Довженком тепер знаходився б й усміхнений казкар Ганс Андерсен. Можливо, нові студійці оживлять цього дивака в наступних сезонах.
Серед найближчих і дуже омріяних планів також було випустити до 9 травня глибоку і щемну виставу – «Ніч Гельвера». Про долю жінки та її названого дорослого сина з особливими потребами в часи Другої світової війни. Текст сучасного польського драматурга Роберта Вілквіста вже докладно обговорили, розібрали ролі, розвели всі мізансцени і навіть із хореографом Олею Польгуй вивчили красиву і трошки пікантну «Ріо-ріту»… Але сталося все всупереч планам. Війна вдерлася в життя всіх українців, розкидала великий колектив (нас було майже 30) по світу. Багато хлопців із перших днів пішли до тероборони і ЗСУ. Багато дівчат емігрували. Хтось став тимчасово внутрішньо переміщеною особою.
.
