За інформацією: Суспільне Чернігів.
Тетяна Позняковська зараз тче українську традиційну крайку. Суспільне Чернігів
Інтерес до ткацтва мала ще з дитинства, розповідає Тетяна, коли отримала в спадок бабусин тканий килимок. Вперше реалізувати задумане вдалося у 2013 році, коли придбала ручний верстат.
"Це заміна тим великим станкам. Це зручно. Він складається. Його можна взяти з собою. Тут до трьох метрів можна крайку виткати. Або дві по півтора. Станки не дешеве задоволення і вони потребують місця. Купив один станок і хочеться ще один".
Ручний верстат. Суспільне Чернігів
Нині у господарстві Тетяни Позняковської є до десятка різних верстатів для ткацтва. На них вона тче крайки, пояси, прикраси, килими, декоративні елементи для одягу, меблів, аксесуарів.
"Ми взаємодіємо з ниткою. Як у нас поганий настрій — це все енергетика. Нитка натуральна. Воно все передається, щоб не казали я в це вірю. Ті, хто пробували, кажуть, що складно і довго, а для мене це в задоволення. Для мене це не складно. Час знайти на це все — оце складність".
Тетяна Позняковська. Суспільне Чернігів
Хустки на рамі жінка робить із 2012 року. Пояснює: техніку знайшла в інтернеті, а саму раму зробив батько. Має у доробку кілька десятків готових хусток. На виготовлення однієї їй потрібно до двох робочих днів.
Тетяна Позняковська виготовляє хустки. Суспільне Чернігів
Крім ткацтва, ділиться жінка, вміє вишивати різними техніками, вʼяже, шиє, плете у техніці макраме. Ази рукоділля отримала ще в дитинстві від рідних: прадідусь був закрійником одягу, мама та бабуся добре вʼязали та шили. Ділиться: має спеціальність закрійниця одягу, а працює бухгалтером у сімейному бізнесі. Рукоділлю присвячує третину свого життя, каже майстриня.
"Були такі дні, що можно було і майже весь день провести за творчістю. Головне, щоб було прибрано, їсти зварено. Бували дні, що і години не викроїш на творчість. Бували дні, що ввечері після роботи повечеряли і можна приділити кілька годин".
Хустка, яку ви готовила Тетяна Позняковська. Суспільне Чернігів
Натхнення, розповідає Тетяна Позняковська, шукає здебільшого в науковій чи художній літературі, менше в інтернеті, а іноді створює речі сама.
Нині, каже жінка, разом з батьком облаштовує окрему майстерню, де буде виготовляти одяг на замовлення та за наявності бажаючих вчити рукоділлю інших. Там хоче поставити свій великий ткацький верстат, який придбала в однієї з місцевих жительок.
Також мріє аби традиційні українські ремесла стали популярними і затребуваними.
Читати ще
Читати ще
«Тим, хто вже не воює, теж треба допомога»: гончар з Менщини після поранення на фронті хоче створити центр арттерапії
Читати ще
У її вінках виходили заміж мало не всі жінки Антонівки: як майстриня з Чернігівщини все життя вдягала наречених
