За інформацією: Суспільне Чернігів.
Микола Булденко. Суспільне Чернігів
"Після армії я працював у Славутичі 10 років. Квартиру я не міг отримати, купити не було за що. І приїхав я до села. Спочатку займався лисичками, возив до Городні. Потім захотілося стабільності — завів корів. Було чотири. І так воно якось поступово господарство і наростало".
Батько й син самотужки справляються з усією худобою. Кожен має свої обов'язки по господарству. Ранок батька сім’ї розпочинається о п'ятій. Син Микола каже: батько жаліє його, тому він прокидається о пів на сьому.
Микола Булденко. Суспільне Чернігів
"Раніше не хотілося, я хотів гуляти. Тут було багато дітей і приїжджих, і які тут жили. Хотів гуляти постійно, бувало, тікав. З шести років почав на тракторі їздити. Батьку допомагати все більше і більше. Я сіно допомагаю заготовляти, ношу тюки. Дою корів увечері. Батько апаратом, а я руками".
Батько хлопця розповідає, що раніше вони тримали більше поголів’я. Але два роки тому померла дружина, а донька Софія поїхала на навчання до Києва, тому господарство довелось скоротити.
"У нас було 24 голови великої рогатої худоби, 15 овець і сім кіз. Овець ми продали, свиней порізали, бо були в нас ще свині. Птиці ми навіть не знаємо скільки, ми її не рахуємо. Яйця несуть то й добре. Ми дещо зменшили. Але працювати треба, дітей навчати треба. Гроші заробляти десь треба".
Корова. Суспільне Чернігів
Худобу та птицю годують здебільшого власновирощеними продуктами.
"Картоплю садимо для корів. Трактором посадив, посапував, обробив, комбайном викопав. Це вже легше. Зернових сіємо гектар — жито, пшеницю".
Корова. Суспільне Чернігів
Наразі у сім’ї Булденків — найбільше господарство у Кучинівці. Микола каже: останні роки все менше людей тримають корів.
"25 років тому у нас була череда 125 голів, а зараз ось в нас три череди зігнали в одну. Всі вважають, що це не вигідно. Кажуть: «Що ти маєш з тих корів?». Я кажу: «Гроші»".
Кози. Суспільне Чернігів
Надої на день наразі становлять близько 100 літрів молока, говорить Микола. Це і є основне джерело заробітку. Його здають сновському підприємству, яке виготовляє сири.
"Ми вже багато років з ними працюємо і так у нас воно йде. Вони приїхали, забрали. Дешево, але ми своєї ціни не поставимо. На ринок я не возив і не повезу".
Найбільша мрія чоловіка наразі — щоб діти отримали вищу освіту. Каже: як би важко не було, полишати справу не планує.
"Микола ще рік допоможе мені, а потім теж піде до чернігівського ліцею. А потім далі. Не працювати, я не знаю такого. У мене закон такий, що не можу, не буду і не хочу. Цього немає. Мої діти це завжди повторюють. Треба жити, треба працювати".
Микола Булденко з коровою. Суспільне Чернігів
Переїхати з села до міста чоловік не хоче. Каже: там йому займатись нічим.
"Я навіть зараз, якщо поїду в той самий Чернігів, я день походжу, мені так тяжко, важко. Я приїду додому — мені легше дихати. От чомусь не міський я житель. Не хочу, не проміняю село".Читати ще
Читати ще
Видоює 2 літри в день, але здати на м’ясо не може: на Чернігівщині чоловік тримає корову, якій майже 30 років
