До неоліту людина вже мала досвід виготовлення посуду із черепів тварин, панцирів черепах, із деревини чи каменю. У неоліті вона почала використовувати для цього інший матеріал – глину.
Спочатку люди зроблений із глини посуд висушували на сонці. Через деякий час вони зрозуміли, що глиняні вироби, обпалені на вогні, набагато міцніші, а отже, служитимуть довше. Так людство винайшло перший штучний матеріал – кераміку.
.
Перший глиняний посуд був простим за формою, мав гостре або округле дно. Ліпили його руками (гончарного круга ще не знали) й обпалювали на відкритих вогнищах. Для міцності у глиняне тісто додавали пісок, траву, товчених черепашок. Зовнішня поверхня посуду вкривалася орнаментом з різноманітних візерунків ямок.
Гостродонність посуду зумовлена низкою чинників. Насамперед – під час обпалювання він не розтріскувався. А для приготування їжі такі посудини заривали у землю або поміщали у ямки, розкладаючи навколо вогонь.
Артефакти (фрагменти кераміки) середньо-дніпровської та ямково-гребінцевої культур неолітичного періоду, відкритих і досліджених місцевим археологом, краєзнавцем Василем Куриленком, можна побачити в експозиціях музеїв Мезинського НПП.
Днями експозиція філіалу (с. Деснянське) доповнилася ще і муляжем гостродонної посудини, яку виготовив гончар Олег Луцук.
Мезинський національний природний парк
–
