За інформацією: Суспільне Чернігів.
Учасниці фольклорного колективу «Журавка» співають на ґанку будинку культури у селі Онищенків на Чернігівщині. Суспільне Чернігів
Уродженка села Онищенків Любов Музика розповідає: вони мають у своєму репертуарі кілька автентичних пісень, які співали ще їхні бабусі.
«Колектив наш із 2014 року категорично не співає російських пісень. Ми співаємо тільки українські пісні. Полюбляємо старі, жартівливі пісні і сучасні. Зараз ми співаємо естрадну музику — теж виходить», — говорить Любов Музика.
Любов Музика. Суспільне Чернігів
Зі слів жінки, їхньому співочому колективу 17 років. Для репетицій його учасниці раз на тиждень приїздять до Онищенків із трьох навколишніх сіл та Прилук.
«Що б удома не робилось, приходить день, коли ми зустрічаємось: все кидаємо, збираємось, розказуємо, що вдома. Це спілкування. Наше серце тут. Те, що будинок культури — ляля, така це заслуга нашої Ольги Олексіївни. Це треба любити».
Олександрі Яцун 77 років. Вона ще одна учасниця цього колективу. Каже: живе у сусідній Даньківці.
«Кожен раз їду автобусом і очі самі повертаються до цієї краси. Такого клубу, може, і в Чернігівській області важко знайти. Тут позитив не тільки знадвору, але і всередині. І тут усе надихає», — каже Олександра Яцун.
Олександра Яцун. Суспільне Чернігів
«Старовиннну шафу знайшли за оголошенням, щось купувала, щось подарували, багато речей принесла з дому»
Завідувачка відділу творчо-мистецької діяльності будинку культури Ольга Васильченко веде знімальну групу Суспільного до світлиці, яку облаштувала в актовій залі. Найбільшу частину колекції складають текстильні вироби.
«У нас є ось різноманіття таких веселих картин. Це вишивали наші прабабусі. Це нам дарувала жителька Малківки. Деякі я купувала. Міщук Надія Петрівна нам подарувала такі наволочки. У мене налічується у світлиці близько 300 рушників. Вони навіть усі тут не помістилися. Кожен рушник відображає чиюсь долю. Є ось у нас українські сорочки. Є лляні, полотняні. Їм також більш ніж 60 років», — розповідає Ольга Васильченко.
Ольга Васильченко показує облаштовану в будинку культури світлицю. Суспільне Чернігів
Також, зі слів жінки, серед експонатів є приладдя для рукоділля, речі побутового вжитку. Деяким із них понад 100 років.
«Скрині нам дарували. Реставрували кожну річ. Вони так майстерно зроблені — їм більш ніж 100 років, а вони дуже збереглися. Я пам’ятаю, ще в дитинстві відкривала скриню і заглядала туди — як зберігалися старовинні речі дідуся, бабусі. Ось тут бачимо предмети домашнього вжитку: рубель, качалка, глечики, праски».
Старовинні предмети домашнього вжитку в облаштованій у будинку культури світлиці. Суспільне Чернігів
Більшість експонатів для світлиці, розповідає Ольга Васильченко, шукала серед оголошень на різних інтернет-платформах — за деякі з них платила, деякі отримала в подарунок.
«Ця шафа дуже старовинна. Ми знайшли її за оголошенням. Жінку звати Валентина. Вона не взяла з нас грошей. Трошки ми його відреставрували. Він яким був, таким зараз і є».
Старовинна шафа та інші речі інтер’єру в облаштованій у будинку культури світлиці. Суспільне Чернігів
Ще частину речей подарували місцеві жителі, а є й такі, які пані Ольга принесла з власної господи. Зізнається: такі речі цінує найбільше, бо це частина особистих дитячих спогадів.
«Ось така у нас є дубова діжка. Колись давно нею возили воду, ставили на полі, у неї є чопочок такий — відкривали, наливали воду. Вона добре зберігає температуру і вода не була гаряча. Колеса від воза. Мій батько працював конюхом і я в себе на горищі знайшла два таких новеньких колеса. Ми їх також реставрували і вони мають такий вигляд».
Дубова діжка та інші експонати в облаштованій у будинку культури світлиці. Суспільне Чернігів
Створювати світлицю жінка почала близько чотирьох років тому, коли прийшла працювати до цього будинку культури. Пані Ольга — уродженка сусідньої Даньківки. Ділиться: захотіла відтворити для сучасного покоління побут, в якому сама колись виросла.
«Згадується дитинство, рушники, у нас дома також були картини, рушники. Потім стало модно шпалери клеїти — поздирали і позакидали на горище. Довелося познімати і принести до клубу. Воно це все мені болить. Може, передала це через цю світлицю, що батьків вже немає. Заплачу…»
Самопрядки та інші старовинні речі побуту в облаштованій у будинку культури світлиці. Суспільне Чернігів
Перед створенням світлиці коштами громади та спонсорів зробила ремонт цього приміщення, розповідає жінка. З її слів, також створили на базі будинку культури вокальний гурток для школярів та активно займаються волонтерством. За цей час зібрали на потреби ЗСУ 300 тисяч гривень.
«Щоб жило село. Якби не було будинку культури, що тут? Магазину немає — один будинок культури. Про наш будинок культури знають і за межами Прилуцького району. Моя робота мене надихає. Я люблю свою роботу. Надихає творити. Надихає цей колір. Веселий він. У такий час настрій треба».
Фотозона біля будинку культури у селі Онищенків на Чернігівщині. Суспільне Чернігів
В усіх творчих починаннях Ользі Васильченко допомагають техправниця зі своєю матір’ю. Цьогоріч вони прикрасили двір будинку культури фотозонами та клумбами, а сам фасад пофарбували у яскраво-рожевий.
Читати ще
Читати ще
«Дерево під фарбу ховати — це гріх»: історія столяра з Чернігівщини Ігоря Литвиненка
