Що на прикордонні Чернігівщини є село Єліне, вже, мабуть, відомо всім. На жаль, через сумні реалії, бо село дуже часто опиняється під ворожим обстрілом, і через це на сьогодні там уже ніхто не живе.
Між тим, до повномасштабного вторгнення про село Єліне також багато хто знав, насамперед через те, що там розташовується музейно-меморіальний комплекс «Лісоград», що є філією Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. Ідеться про музей у самому селі та партизанські землянки в лісі.
На фото горить сусідня із музеєм будівля
До повномасштабного вторгнення «Лісоград» користувався популярністю серед туристів. Люди приїжджали сюди приватними автівками, також періодично сюди возили великі автобуси туристів. Бо місцевість насправді дуже хороша – з лісом і напрочуд чистим повітрям.
Утім, повномасштабне вторгнення все поставило з ніг на голову в усіх сферах життя і в культурній та музейній справі так само.
Олександр Артюшенка, староста Тур’янського старостинського округу, до якого належить село, розповів, що внаслідок обстрілу село вже, на жаль, вигоріло на 90%.
«Картина насправді жахлива. Якщо в селі спалахують пожежі, то їх ніхто не локалізує. Бо до 5-кілометрової зони поблизу кордону заборонено виїжджати ДСНС, іншим структурним підрозділам і комісіям з міркувань безпеки», – зазначає староста.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові все ще стоїть стенд радянському герою з георгіївською стрічкою
За його словами, будівля колись популярного музею партизанської слави поки ціла.
«Слава Богу, поки нічого там не пошкоджено. Єдине, що через пожежі, які були поруч, поплавився сайдинг на одній із стін музейної будівлі, яким вона оббита. Натомість землянки стоять цілі й неушкоджені. І зараз всім не до них. Ну, а музей, звісно, що закритий», – розповів Олександр Артюшенко.
Цю інформацію ЧЕЛАЙН підтвердив Максим Блактиний, в.о. директора Чернігівського обласного музею ім. Тарновського.
«Наша музейна філія в селі Єліне не працює ще з 2023 року. Співробітники – хто де, тобто переселилися в інші села подалі від кордону або переїхали до родичів чи знайомих. Причому деякі співробітники, хоч їх і небагато, звільнилися, переважно упродовж 2024 року. Бо люди не отримували зарплати.
Музейні експонати були евакуйовані наприкінці 2022 року. Тож у селі нині тільки порожня будівля. На жаль, російський окупант рівняє з землею прикордонні населені пункти Чернігівщини», – зауважив Максим Блакитний.
Реалії – більш ніж сумні. Втім, староста Олександр Артюшенко каже, що люди ще не втратили надію на відродження рідного села. Але що довше триває війна, то примарнішою стає ця надія… Тим більше, що останнім часом обстріли населеного пункту посилилися.
Ірина Осташко
Фото надані Максимом Блакитним
–
