За інформацією: Суспільне Чернігів.
Пасічник з Чернігівщини Ігор Висоцький катає мед. Суспільне Чернігів
Каже: хотів би залишитися вдома, у Костобоброві, але через постійні обстріли та приліт дронів, які літали й палили будинки, такої можливості вже не було.
«Наразі там взагалі людей немає. Можливо, п’ятеро ще проживає».
До села Вересоч він з матір’ю та сестрою перебрався у жовтні 2025 року. Житло їм надали родичі.
«Я подивився по території для пасіки: тут аграрії сіють поля, ліс є поруч, річки. Для бджіл непогана медоносна база. Так і вирішили переїджджати, шукали варіанти. Спочатку почали перевозити бджіл: перший рейс зробили — 28 вуликів. Це, щоб перевезти бджіл сюди, треба було з Костобоброва вивезти їх до Чайкиного, і там вже перевантажити і поїхати сюди більшою машиною. То перша машина була 28 сімей —невеличкий мікроавтобус, а потім вдалось знайти більшу машину, не набагато дорожчу. І забрали решту пасіки. В принципі, я думаю, бджолам тут сподобалось, бо цей рік, дякувати Богу, показав, що для бджіл є робота, і вони працюють з самої весни», — розповідає Ігор.
Ігор Висоцький біля вуликів на своїй пасіці. Суспільне Чернігів
Згадує, як у ще у дитинсві почав займатися пасікою:
«До батька приїджджав його друг, він уже займався пасікою. Він ловив дикі рої, приїджджав і показував. Я це все бачив. І мені стало це цікаво. Я почав з ним їздити й дивитись, як він ловить рої. Він казав: «Давай, нехай батько купує тобі вулики, я тобі дам перші рої». Так і почалось. Перший рік два рої було, а далі потроху збільшували. Батьку теж це стало цікаво, бо спочатку мені було цікаво, й ми завели. Я не планував щось заробляти чи розширюватись. Просто я був малий і мені було цікаво».
Продукцію чоловік продає через соцмережі, а також пригощає рідних і сусідів. Показує, як може «співати» мед.
Ігор Висоцький дістає з вулика рамку з медом. Суспільне Чернігів
Точну кількість меду, яку за сезон приносять бджоли, Ігор назвати не може, бо кількість вуликів постійно змінюється.
«Як росте, так і зменшується. Позаминулого року в зиму пішли десь 60 сімей, а минулого року вийшло лише 15, майже вся пасіка пропала. І якби не докупляли пакети, то меду майже б і не було. А цього року, Слава Богу, пасіка перезимувала гарно, вдалось ще й розширити її, бо сила сімей була потужна. То й меду, напевно, тонни 4 може бути. Але це вже в кінці сезону побачимо. Якщо 50 кілограмів з вулика вийде — то супер, можливо, вийде більше. Це ще гарний рік по медозбору, бо по 30 кілограмів на сім’ю бджіл часто виходило».
Ігор каже: мріє розширити свою пасіку.
«Надалі хотілось би і 500 сімей. Але це велика ціль. І за один рік, я думаю, це буде дуже важко зробити. То було б супер перезимувати 150 сімей, а на наступний рік вже до 300 пробувати збільшувати».
Але для цього, говорить, спочатку потрібно придбати власне житло.
«Якщо буде варіант будинку, який можна придбати, то мені подобається це село: і люди, і для бджіл дуже гарно. Класно все тут, мені подобається. То можна буде залишатись, якщо війна не буде продовжуватись і надалі, і наступати ще й сюди».
Читати ще
Читати ще
«Наші бджоли миролюбні, вони нас не кусають»: як подружжя пенсіонерів з Чернігівщини займається бджільництвом
