Найтяжча зима в історії української Незалежності добігає свого кінця. Проблем, страхів і викликів було хоч греблю гати. В основному пов’язані вони із забезпеченням функціонування критичної інфраструктури.
Попереду весна, але вона ставить перед громадами Чернігівщини нові важливі завдання.
Юрій Стальниченко, секретар Менської міської ради
На весну дивимося, як на переможну. Зима в умовах війни показала, що до таких обставин однаково неможливо стовідсотково приготуватися. На щастя, зимових колапсів у громаді не було. Але коли відключалися об’єкти критичної інфраструктури від електропостачання, це було основним викликом зберегти робочі системи теплопостачання, електроживлення, водопостачання, водовідведення. Тому доводилося оперативно вирішувати ці питання. Але тут, мабуть, і погода нам сприяла, бо великих морозів не було. І вдавалося більш-менш оперативно закрити всі проблемні питання з електропостачанням котельні. Найбільше і найдовше не вирішувалося питання з електропостачанням водонапірної башти. Бо генератор був, але коли башту вимикали дуже часто протягом доби, то не було можливості постійно вмикати потужний генератор. Тому до моменту, поки не нормалізували ситуацію, місто певний час залишалося без води.
Ми готувалися до різних сценаріїв. Загалом, вважаю, зимовий сезон пройшли достойно. На наступний сезон – чимало планів. Насамперед, мабуть, будемо займатися питаннями енергоефективності, енергонезалежності закладів і установ. Окремо, мабуть, треба знову проводити роботу з населенням, бо на сьогодні є також низка можливостей, особливо для багатоквартирних будинків, щоб зменшити витрати на енергоносії, скажімо, державна програма «Теплий дім», що фінансується через Держенергоефективності. І, відповідно, переконувати населення, що це вигідно. Практика ОСББ із сусідніх громад, бо у нас своїх немає, показує: якщо справді реалізувати енергоефективний проєкт для якоїсь багатоповерхівки, то інколи навіть за один опалювальний сезон вкладені кошти відбиваються. Це встановлення індивідуально-теплових пунктів. Якщо будинок більш-менш має можливість, то переведення на альтернативне опалення надомних котелень тощо. Для населення це буде важливо, бо через війну доходи скоротилися, як у місцевого бізнесу, так і в людей. Тому треба бути більш ощадливими й у використанні енергоносіїв.
Над цим варто працювати всім і ми також працюватимемо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 46 щасливих спільних років: історія кохання відомого чернігівського фотографа Віктора Кошмала
Олександр Артюшенко, староста Тур’янського старостинського округу
Генераторів немає ні в кого, а світло в нашому регіоні вимикають. Я спілкувався з людьми в Єліному і в Тур’ї. То вони кажуть, що без світла переживемо та перезимуємо. Бо грубки є і дровами запаслися на зиму. В хатах тепло. Аби тільки скоріше закінчилося страхіття, яке відбувається. Тобто проблема зі світлом у людей відійшла на другий план. У людей після фатального і трагічного обстрілу нашого села, коли загинули люди, побоювання дуже великі. Виїжджають, бо бояться через те, що не знають, куди і що летітиме.
Холодильники нині взимку відсотків на 60 і не потрібні. Деякі продукти, коли холодно, можна і в коридор винести – не зіпсуються. Можливо, весною – влітку із цим трішки буде скрутніше, але люди кажуть, що без світла – це не найстрашніше, що може бути.
Роман Боюн, староста Бірківського старостинського округу
Уже працюємо, щоб на наступний рік у нас був запас палива на зиму. Уже навіть дрова частково заготовлені.
Зиму пережили нормально. Єдине, що тільки було відключення електроенергії, а в нас котел твердопаливний залежить від перекачки. Тобто потрібна електроенергія. Цей котел опалює адміністративне приміщення сільради і в школі такі котли великі. Але пристосовувалися до умов – і вночі опалювали, і по-різному було. Але цей опалювальний сезон ми вже майже дотягнули. Уже весна на носі.
У людей на селі, навіть попри війну, турботи навесні однакові – городи треба саджати. Про оранку вже думають, запасаються люди соляркою і бензином, щоб було на весну.
До війська дуже багато людей забрали. Уже майже немає кого і призивати, бо позалишалися люди похилого віку. Багато наших бірківчан захищають Україну.
–
Ірина Осташко
