Влітку 2019 року про Тараса Тарасенка з Любеча та його електромобіль, який для хворого на ДЦП сина винайшов і власноруч сконструював батько Петро Тарасенко. дізналася вся Україна.
Між тим, відтоді минуло вже багато років, тож вирішили дізнатися про нинішнє життя Тараса Тарасенка.
Чоловік розповів, що від вересня 2020 року він – директор Любецького будинку культури. Електромобіль його на ходу. Щоправда, батька, який будував цю машину й останній період свого життя дуже тяжко хворів, вже, на жаль, три роки як нема.
«Електромобіль, звісно, бережу, насамперед як пам’ять про батька. І як єдиний транспортний засіб. Якщо якісь поломки трапляються, то машину ремонтує старший брат Андрій. Загалом на старшому братові все тримається. Більше того, він зараз конструює ще одну машину для мене. Це в пам’ять про батька і щоб у мене був ще один транспортний засіб – трішки більший. Бо сконструйована батьком машинка – маленька і тісненька. Але ж і нова буде не набагато ширшою. Бо треба дотримуватися тих умов, щоб її не реєструвати, адже це зробити дуже важко. Та й у мене така категорія інвалідності, що водійського посвідчення мені не видадуть. Тому треба, щоб це був електромобіль, але щоб він був як самохідний візок», – у коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначив Тарас Тарасенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Один із мікрорайонів Чернігова вподобали собі лелеки: чи можна встановити гніздо
Так сталося, що нинішньої зими електромобілем власник і не користувався. Але й через дуже часту відсутність електрики заряджати його було б справжнім квестом.
«У сезон холодів будинок культури не опалюється, хіба що зрідка електроконвектори використовуємо. Але ж усю зиму були тривалі відключення електрики, то було дуже холодно для того, щоб діти могли там займатися. Була домовленість із моїм керівництвом, щоб діти приходили додому. Я зрозумів, що це, можливо, не зовсім правильно з професійного погляду, але потрібно було якось із ситуації виходити.
То взимку на своєму електромобілі я не їздив. І також взимку я дуже сильно захворів, то майже місяць пробув на лікарняному. Зараз ситуація з електропостачанням трішки вирівнялася, то автівку можна заряджати», – пояснив Тарас Тарасенко.
Чоловік ще розповів, що нині складно працювати через непросту безпекову ситуацію, оскільки шахеди над головами літають регулярно.
«Були вже такі випадки, що кілька разів із роботи ми тікали, бо було дуже гучно, ми не розуміли, що відбувається.
І на жаль, укриття на роботі немає, адже нема змоги його облаштувати, і робити це нікому, бо багатьох чоловіків мобілізували. У нас, до речі, протікав дах не так давно в будинку культури, то ми заледве знайшли людей, щоб хоч трішки його підлатати», – розповів директор будинку культури.
За його словами, з дітьми працювати нині також непросто. Бо дітей на заняття приходить небагато. І зважаючи на сучасні умови життя, діти нині у своїй більшості не прагнуть до розвитку, здебільшого сидять у телефонах.
«Доводиться щось вигадувати, аби їх заохотити. Але все ж мої вихованці вдало виступили на двох міжнародних конкурсах. Наші юні вокалістки посіли перші місця. Це зважаючи на те, що ми не можемо повноцінно репетирувати через безпекову ситуацію. Якщо в нас тривоги немає, ми працюємо. Якщо є бодай якийсь натяк на небезпеку, ми не можемо ризикувати життям дітей.
Я дуже пишаюся нашими дітьми, бо вони тримають марку. Навіть найменша наша вихованка, якій 8 років, теж посіла 1 місце», – наголосив Тарас Тарасенко.
Між тим, навіть за нинішніх непростих обставин Тарас Тарасенко має й інші приводи для гордості.
«Нині я ще паралельно працюю (незалежно від будинку культури) з німецьким емігрантським театром. Це українці, які виїхали під час повномасштабного вторгнення до Німеччини. То вони утворили там свій аматорський театр. І нині він уже доволі великий. То я для них пишу музику. Щоправда, ми співпрацювали ще тоді, коли вони були в Україні, я їм допомагав із двома дитячими виставами. А тепер пишу музику до вистави «Конотопська відьма». Ця вистава відбудеться в Німеччині 20 травня.
Щодо цієї вистави ми починали спілкуватися ще в січні, коли в нас були блекаути. Але режисерка Марина зателефонувала і попросила, аби я допоміг. Я відповів, що залюбки, але в нас світло по дві години на добу, а ще й основна робота є. То вона відповіла, що організує для мене збір на екофлоу. І так сталося, що всі митці міста Бонна, де вони зараз перебувають, задонатили гроші та купили мені станцію з сонячними панелями й ноутбук. Я сприймаю це як щось неймовірне.
І зараз робота над виставою – на фінішній прямій. І я дуже сподіваюся, що мені вдасться поїхати на прем’єру до Німеччини», – поділився планами Тарас Тарасенко.
Але на цьому приємні сюрпризи не закінчилися. Українці в Німеччині, з якими співпрацює Тарас Тарасенко, долучили благодійний фонд – і подарували чоловікові крісло колісне, що схоже на електроскутер. Тож у теплу пору року Тарас Тарасенко ним користуватиметься.
–
Ірина Осташко
Фото зі сторінки Тараса Тарасенка в соцмережі
