За інформацією: Суспільне Чернігів.
ТВО начальника Чернігівського обласного ТЦК та СП Михайло Хомчук та Микола Куліченко, який вижив після розстрілу росіянами у 2022 році. Суспільне Чернігів
Тимчасово виконувач обов’язків начальника Чернігівського обласного ТЦК та СП Михайло Хомчук вважає, що його підлеглі діяли правильно, коли 26 червня 2026 року вони мобілізували до війська 37-річного Миколу Куліченка з Довжика, що на Чернігівщині, одного з трьох братів, якому вдалося вижити після розстрілу росіянами в березні 2022 року.
Про це він повідомив під час засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства у сфері оборони, антикорупційного законодавства та дотримання прав людини під час воєнного стану 17 серпня у відповідь на питання голови комісії та нардепа Олексія Гончаренка.
«Ця історія — це дійсно трагедія. Я знаю, про що я кажу, бо моя родина також була деякий час в окупації. Але говорячи про своїх підлеглих, чи діяли вони правильно? Я буду їх захищати. Так, вони діяли правильно, бо ми керуємось та дивимось на перелік документів, які нам надають. Ті люди, які мобілізували його, могли і не знати про таку трагедію, яка сталася», — сказав Михайло Хомчук.
Зі слів Хомчука, Микола Куліченко не скаржився на здоров’я та не подавав жодних заяв щодо свого стану. У ТЦК ж він пробув нібито не більше доби. Наразі він проходить службу у Держприкордонслужбі.
За результатами засідання ТСК щодо ситуації з мобілізацією Миколи Куліченка, голова комісії Олексій Гончаренко доручив Нацполіції провести службове розслідування щодо офіцера громади Петра Акуленка. Зі слів сестри Миколи Куліченка — Ірини Кулевець, той брав участь у мобілізації її брата та знав про історію з розстрілом росіянами.
Також ТСК звернулася до Чернігівського обласного ТЦК та СП задля службового розслідування щодо мобілізації Миколи Куліченка.
Історія Миколи Куліченка, як йому вдалося вибратись із могили
Історію Миколи Куліченка Суспільне розповідало раніше. 18 березня 2022 року до хати в селі Довжик до Миколи та його двох братів зайшли росіяни з обшуком. Вони знайшли форму ЗСУ молодшого брата Євгена та медалі діда.
Чоловіків вивели на вулицю, зав’язали очі та вивезли з села. Тоді на допити людей звозили до села Вишневе на територію пилорами. В цьому приміщенні братів тримали три дні. Потім повезли на розстріл.
«Я тут, поруч старший брат, а трохи далі — менший. І його першого застрелили. Вкинули в яму, а потім Діму застрелили, але не вкидали в яму. А потім, як в мене вистрелили, мене ще і ногою штовхнули. Я впав, наверх старшого», — розповідав тоді Суспільному Микола Куліченко.
У Миколи були зв’язані руки та ноги. Та йому вдалося вибратися з могили. Росіяни поцілили Миколі в щоку, куля пройшла навиліт і не зачепила життєво важливих органів. Щоб дістатися до свого села, пораненому Миколі довелося пройти 40 кілометрів.
Російських військових, Костянтина Смирнова з позивним «Закон» та Дениса Подгорного, заочно засудили до довічного позбавлення волі за викрадення та розстріл братів Куліченків. Рішення про це ухвалив Чернігівський районний суд 3 лютого 2025 року.
«Через два роки Миколі почали йти повістки»
Його сестра Ірина Кулевець розповідає, що після розстрілу братів та після свого поранення Микола мав відстрочку протягом двох років. А потім почали приходити повістки.
«Батько поїхав до військкомату із запитанням, що чому так. У нього бронь, а чому йдуть повістки? І йому відповіли, що так, в грубій формі так і сказали: «Батя, закони помінялися»», — каже Ірина.
Тоді вони вирішили оформити для Миколи статус «цивільний полонений». Рішення про це ухвалює спеціальна комісія з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що діє при Міністерстві розвитку громад та територій.
«Ми зібрали всі довідки, які потребувалися. Подали заяву, пройшла відмова. Недостатньо паперів. Додали папір, який треба було, — знову відмова, «ще додайте». Третій раз ми вже додали і Євгена УБД, покійного молодшого мого брата. Дали свідоцтва про смерті братів. Довідки про смерті, що в них дійсно причина смерті —вогнепальні поранення. І все одно — відмова», — говорить Ірина.
«Недостатньо фактів утримання в полоні»
Суспільне надіслало запит до Міністерства розвитку громад та територій, у якому попросило надати інформацію про причини відмови Миколі Куліченку в отриманні статусу «цивільний полонений». У відповіді навели норми Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи», згідно з якими надають статус цивільного полоненого. Причини відмови саме Миколі не пояснили.
Останню відповідь з відмовою від Міністерства Микола Куліченко отримав у лютому 2026 року. Причина та сама — недостатньо фактів утримання в полоні.
Ірина каже, Микола ніколи не служив в армії, бо був непридатний:
«Він за станом здоров’я взагалі не може служити. У нього з серцем проблеми, заїкається дуже. Він заїкався до цього, а після пережитого ще більше почав заїкатися. І взагалі, коли нервується, то навіть слова не може виговорити. Я за його психічний стан також не ручаюся. Дадуть йому зброю в руки, і що це буде?».
Зі слів Ірини, влітку 2025 року Миколу вже затримували військовослужбовці ТЦК та СП. Тоді він пройшов військово-лікарську комісію і отримав висновок — «придатний до військової служби».
«Раз його були спіймали. Але то були наші, чернігівські, і його відпустили в зв’язку з тим, що вони знали про цю ситуацію. Вони його пожаліли просто. Відпустили».
Цього разу Микола ВЛК не проходив.
«Якщо людина придатна, то вона не підлягає переогляду, а закон про мобілізацію не має зворотної сили»
Адвокат Роман Семешко пояснює, протягом якого часу є дійсним висновок комісії:
«Коли особа придатна, то ВЛК рішення не переглядається, поки не виникнуть обставини для направлення на переогляд. Під час воєнного стану і мобілізації рішення ВЛК може діяти чотири–п’ять–десять років, поки особа… Якщо вона придатна, якщо вона була обмежено придатною, тоді переогляд призначається через 6 місяців. Якщо вона придатна, то вона не підлягає переогляду. Тобто воєнний стан… Взагалі-то там за положенням ВЛК рік, але цей рік — це в цивільному житті. Коли воєнний стан і особа мобілізована з підстав і визнана, що вона придатна до виконання бойових завдань».
Те, що Микола Куліченко придатний до військової служби, підтвердили і в Чернігівському обласному ТЦК та СП. На запит Суспільного відповіли так, цитуємо:
«Микола Куліченко перебував на військовому обліку військовозобов’язаних і був призваний на військову службу під час загальної мобілізації 26 червня 2026 року до військової частини, яка входить до складу Державної прикордонної служби України. Згідно з наказом про мобілізацію, йому присвоєне військове звання «солдат» із зазначенням, що Куліченко не має конкретної військової спеціальності та не проходив військової служби або навчальних зборів».
Юрист Роман Семешко каже, що згідно з українським законодавством мобілізація не має зворотної сили:
«І це підтвердив Верховний суд у своїх рішеннях. Але це не означає, що особа не має права на тих самих підставах бути тепер вже як чинний військовослужбовець звільненою. І тоді звільнення йде на підставі іншого закону «Про військовий обов’язок і військову службу» — стаття 26. І там ця підстава передбачена. Тобто особа, тепер вже як військовий, подає рапорт своєму безпосередньому командиру або через «Армію+» у письмовій або електронній формі, надає відповідні документи, які підтверджують її статус, і вона звільняється з військової служби».
Читати ще
Читати ще
Миколу Куліченка з Чернігівщини, який у 2022-му вибрався з могили після розстрілу росіян, мобілізували
