Попри важкі реалії та війну, українські діти прагнуть розвиватися і вдосконалюватися. Саме таким є 10-річний Олексій Городиський, який завдяки своєму таланту вже є впізнаваним.
Хлопець – учасник зразкового дитячого танцювального колективу «Ягідки» у місті Сновськ. А цьогоріч Олексій почав вести акаунт на платформі TikTok, поширюючи контент, повʼязаний із народним танцем.
Докладніше про талановитого хлопця – в розмові з його мамою Юлією Городиською.
Юліє, розкажіть, будь ласка, як давно ваш син займається хореографією? Як усе починалося?
Олексію нині 10, а в 5 років ми віддали його до нашого місцевого, але відомого танцювального колективу «Ягідки». Ще я дитиною свого часу танцювала в цьому колективі, тож знала викладачів і дуже хотіла, щоб вони навчали мою дитину.
Коли Олексію було 5 років, він пройшов кастинг і прослуховування для того, щоб дізнатися, чи має музичний слух і схильність до хореографії, та почав займатися танцями. Тоді ще було повноцінне навчання, без пандемії ковіду і широкої війни.
І ось сину вже 10 років, й останні два роки він паралельно займається в двох класах. Тобто він закінчив не 5 класів, а виходить, що вже 7.
Ковід, а потім широка війна не відбили в сина бажання займатися танцями?
Не відбили, але з початком пандемії ковіду дітям стало тяжко, бо можливості виступати стали обмеженими, не було концертів. Молодші та середні групи виступали тільки в місцевому будинку культури, а повезти їх кудись далі ми не могли. Жодних заходів не відбувалося, не можна було їх організовувати.
Але інтерес у сина не пропав, він – один із тих дітей, які прийшли у свій рік набору та залишилися до цього дня.
Широка війна також випробувала наших дітей на міць, особливо нинішній рік. Ми живемо за 20 кілометрів від кордону, й обстріли в нас майже щодня і щоночі, але Олексій не пропускає жодного заняття. Заняття часто відбуваються в бомбосховищі і за відсутності електропостачання. Навіть коли був блекаут і приміщення освітлювалося невеличким ліхтариком, діти все одно приходили до бомбосховища на заняття, які навіть без музики відбувалися. Бо для Олексія танці – це його життя, його захоплення.
.
