Чернігівщина – особливий історичний куточок, де історія – мало не на кожному кроці. І дуже прикро, коли цікаві пам’ятки йдуть у небуття, як Михайлівська церква в селі Чемер Чернігівського району.
Кандидат історичних наук Максим Блакитний розповів, що збудована ця церква в 1888 році на кошти громади села Чемер. І мала вона назву Михайлівської, на честь Архистратига Михаїла. Церква була дерев’яна, покрита спеціальною олійною фарбою всередині і ззовні та на цегляному фундаменті.
«Дзвіниця була 1888 року, а іконостас 1902 року. Також з історії знаємо, що в населеному пункті була інша Михайлівська церква XVIII – чи другої половини XVII сторіччя, пов’язана з родиною Розумовських. У той час була загальна практика, причому не тільки на Чернігівщині, що в церквах, які перебудовували або частково змінювали, деякий час могли використовувати іконостас чи ще якісь предмети зі старої церкви. Очевидно, стару церкву в Чемері могли розібрати, тобто вже згадану, що датована XVIII століттям, і, можливо, перенести іконостас зі старої Михайлівської церкви до нової. А потім, очевидно, зробили вже новий іконостас», – розповідає історик.
Щоправда, на території Чернігівщини і в Чернігові з 1922 року відбувалася кампанія з вилучення цінностей російською окупаційною та більшовицькою владою. Це був початок масового вилучення цінностей із церков під різними приводами, нібито на потреби голодуючих.
«У більшій частині Чернігівщини церкви більш-менш діяли до кінця 20-х років ХХ сторіччя. Поетапно відбувалося і вилучення церковних цінностей.
Із цінностей у церкві в Чемері було п’ять ікон у срібних окладах, п’ять Євангелій, можливо, XVIII чи ХІХ століття. З унікальних Євангелій або найбільш очевидно старих – це Євангеліє 1644 року, надруковане у Львові. Можемо припустити, що також цінною річчю був срібний хрест із написом, що датувався 1716 роком. І цей дарунок для церкви, або, як ще казали, вклад, зробив місцевий священник Онуфрій Журавський. І ще була чаша з написом, яку вніс Данило Солонина. Родина Солонин – це відома козацько-старшинська родина.
Також є згадки про те, що на 20-ті роки ХХ сторіччя була бібліотека, яка складалася з 330 книг. Це переважно видання ХІХ – початку ХХ сторіччя. Але, очевидно, могли бути і видання XVIII сторіччя. Церква мала шість дзвонів, що вважалося значною кількістю. Найбільший важив понад 900 кілограмів», – розповів Максим Блакитний.
.
