За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощалися на Чернігівщині. Менська міська рада / Михайло-Коцюбинська громада
На Чернігівщині 10 листопада попрощались із захисниками України Володимиром Душенком та Валерієм Єрмоленком, яких вважали зниклими безвісти.
Про це повідомляє Менська міська рада на своєму сайті. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Володимир Душенок народився 27 липня 1983 року в селі Ковпита (нині Михайло-Коцюбинської громади).
Володимир Душенок. Михайло-Коцюбинська громада
Навчався у місцевій школі. Потім проходив строкову військову службу в Окремому президентському полку імені Богдана Хмельницького.
"Після армії трудився на пилорамі. Казав, що йому подобається працювати з деревом. А зранку 24 лютого 2022 року поїхав із хлопцями до військомату в Чернігів, де з перших днів брав участь у боях за місто", — згадують про Володимира його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.
Боєць був нагороджений медаллю "За оборону Чернігова".
Після деокупації Чернігівщини, Володимир Душенок воював на різних напрямках: Сумщина, Донеччина.
Загинув захисник 29 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання у селі Карлівка Покровського району Донецької області. Понад рік його вважали зниклим безвісти.
"Володимир був справедливим, мужнім, веселим, працьовитим. Він завжди був добрий душею і серцем. Для сім'ї він був підтримкою і надійним плечем", — згадують про загиблого його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.
Попрощалися з Володимиром Душенком у Катерининській церкві у Чернігові, поховали в рідному селі.
Валерій Єрмоленко народився 27 березня 2002 року в селі Волосківці на Менщині. У сім місяців хлопчик залишився без матері, у 17 років – без батька. Навчався у Волосківській школі, пізніше – у Дягівській, а повну загальну середню освіту здобув у Чернігівській вечірній школі.
Валерій Єрмоленко. Менська міська рада
"Після втрати батька опікувалася хлопцем його сестра, з якою він проживав у Чернігові. Валерій не цурався роботи – працював на будівництві та інших підприємствах, аби підтримати сестру та забезпечити власне життя. У 2023 році одружився, у подружжя народився син", — пишуть про Валерія у громаді.
24 вересня 2023 року чоловік підписав контракт і став на захист України. Служив у складі 137-го окремого батальйону морської піхоти (військова частина А3821) на посаді старшого навідника гранатометного відділення роти вогневої підтримки, мав звання матроса.
19 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зоря Покровського району Донецької області Валерій зник безвісти. Нещодавно проведена ДНК-експертиза підтвердила його загибель саме цього дня.
За словами дружини, Валерій був турботливим батьком і надійним сім’янином, пишуть у громаді.
Поховали захисника на сільському кладовищі в селі Волосківці.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині поховали військовослужбовця Ігоря Лепіліна
