29-річний Костянтин Лопата в дитинстві мріяв стати тренером дитячого футбольного клубу. І хоча сьогодні футбол у житті Костянтина присутній лише як хобі, його дитяча мрія певною мірою здійснилася. Він щодня працює з дітьми і, можливо, серед них є і майбутні зірки футболу.
Народився в селищі Ріпки. Освіту здобув вищу – в Чернігівському педагогічному університеті за спеціальністю «історія та українознавство». Зараз працюю вихователем та асистентом вихователя в чернігівському дитячому садку №2.
Чи працювали десь раніше і як потрапили на роботу в дитячий садок?
Після навчання кілька років працював у політиці на рівні селищної районної адміністрації. Робота мені подобалася, зокрема подобалося працювати з людьми. За час роботи я познайомився з великою кількістю людей, які мали певний вплив в освітній галузі Ріпкинського району, і це вирішило мою долю з вибором професії надалі. Коли я звільнився, одна із завідувачок дитячого садка в Ріпках запропонувала мені посаду вихователя. Не можна сказати, що я боявся, але на той час я навіть не уявляв себе в ролі вихователя. Після розмови зі своєю мамою (вона вчитель і методист англійської мови) я вирішив спробувати себе в ролі вихователя. Своїм вибором я дуже пишаюся і тепер не уявляю себе на іншій роботі. Діти – це найголовніше, що є в моєму житті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ніжинець – серед топових блогерів для підготовки до ЗНО-2020
Як реагували на чоловіка в дитячому садку батьки і діти на самому початку і чи змінилося щось тепер?
За п’ять років моєї роботи в дитячому садку реакція дітей на мене була різною. Є дітки, які одразу потягнулись до мене і це було видно по їхніх очах, деякі соромились. Батьки реагували теж по-різному. Деякі навіть не хотіли, щоб я був вихователем їхніх дітей, але через якийсь час, коли побачили, що я дітям подобаюся і діти тягнуться до мене, батьки почали говорити: «Дякуємо, що ви в нас є». Коли я вперше почув від батьків ці слова, я зрозумів, що вибрав те місце, де повинен бути.
Як до вашої професії ставляться родина та друзі?
Родина підтримує і пишається тим, що я віддаю свої сили і час на виховання діток. Друзі називають мене «вусатий нянь». Деякі друзі, які мають своїх дітей, дуже часто телефонують і питають, як правильно поставитися до тієї чи іншої ситуації зі своєю дитиною. І це теж надихає. Не маючи власних дітей, я віддаю свою батьківську любов і турботу діткам, ці емоції важко з чимось порівняти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не професія, а спосіб життя: чернігівські журналісти розповіли секрети своєї роботи (Відео)
Можливо, у вас уже напрацювались особисті лайфхаки? Наприклад, як заспокоїти дитину, навчити їсти манну кашу із задоволенням тощо.
Лайфхака стосовно до дітей немає і ніколи не буде. Кожна дитина унікальна, тому до кожної дитини треба знайти особливий підхід. Є правило, яке я за час роботи з дітьми виніс для себе. Найголовніше – не тільки вчити дитину, а й вміти слухати її. І тільки коли ви навчитеся слухати дитину, вона слухатиме вас.
Сучасні діти які? Відрізняються вони від тих, якими були ваші ровесники?
На запитання, чи змінилися діти за цей час, мені важко відповісти. Усе залежить від батьківського виховання дитини. Діти є різні, в деяких я бачу щось нове, а в деяких бачу себе років 25 тому.
Як вважаєте, чи існує в нашому суспільстві виховання за шаблоном? Воно на користь чи шкодить?
Виховання за шаблоном є і буде, поки ми повністю не змінимо своїх соціалістичних стандартів. Від цього треба відходити, у вихованні дитини треба надавати перевагу власному вибору дитини. Не варто вирішувати за дітей, чим їм займатися, не треба обмежувати їх у виборі. Навпаки, слід підтримувати дитину.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мій вчитель – моя професія: студент Владислав Луценко розповів про перешкоди для молодих фахівців і викладання історії в школі
З огляду на власний досвід, що ви порадили б батькам, які віддають дитину до дитячого садочка?
Я порадив би батькам навчити дітей бути більш самостійними. Це не означає, що не треба допомагати дитині, зовсім ні. Ви повинні поводитися так, щоб дитина, знаючи, що ви поряд, робила все самостійно… Не просила допомоги і не сиділа в очікуванні, що ви їй допоможете, а, навпаки, робила все сама. Батьки повинні допомагати, а не робити. Це я вважаю одним із головних пунктів у вихованні.
Якби була така можливість, чи змінили б ви щось у сучасній дошкільній освіті?
Якби я міг щось змінити в дошкільній освіті, я насамперед дуже хотів би зменшити методичний обсяг роботи для вихователя, щоб більше уваги приділяти дітям.
–
