Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття Чернігів був зовсім не таким, яким звикли бачити його сучасні містяни та гості. У той час не було висотної забудови, містяни жили в приватних будинках. А тримання корів, свиней і птиці у власних господарствах навіть у центрі міста було звичною справою.
У той час центральні вулиці міста пролягали в районі від Валу та Красної площі і щонайдалі – до нинішнього проспекту Перемоги. Це була центральна частина Чернігова. Основними були вулиці Богоявленська, Богуславська, П’ятницька, Борисоглібська, Мстиславська, Миколаївська, Воздвиженська, Сіверянська, Стрітинська, Троїцька. Останні дві вулиці переходили одна в іншу.
За словами Максима Блакитного, кандидата історичних наук, станом на 1897 рік у Чернігові проживали 27 006 осіб, налічувалося 1750 будинків, 2 монастирі, 14 церков, 1 костьол, 8 промтоварних магазинів, 15 продуктових магазинів, 3 булочні.
«На 1908–1910 роках у Чернігові було 38 вулиць і провулків, 2462 будинки, 91% яких були дерев’яними, 93% будинків були одноповерховими. Більшість вулиць мала ґрунтове покриття, яке в дощову погоду перетворювалося на багнюку.
Натомість двоповерхові будинки розташовувалися в центральній частині міста. Деякі з них були обкладені цеглою. Зазвичай на перших поверхах були готельчики, кав’ярні чи магазинчики, які відкривали власники будинків і вели там бізнес. Якщо ж власник не хотів вести бізнес, то міг перший поверх здати в оренду, що також приносило кошти.
Кімнати на других поверхах будинків могли також здавати в оренду. І до речі, деякі з тих старих будинків збереглися до наших часів», – у коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначив Максим Блакитний.
.
