Нині чимало людей задумується про екологічний спосіб життя. Тобто про життєвий відповідальний вибір, що передбачає мінімізацію негативного впливу людини на довкілля. Екологічний спосіб життя – це також і про свідоме споживання й економне використання ресурсів.
Таких принципів намагається дотримуватися і подружжя пенсіонерів Василя і Валентини Шуриг, які 15 років тому переїхали з Києва до села в лісі біля Хлопʼяників на Сосниччині. Вони свідомо відмовилися від міського комфорту, обравши гармонію з природою, самозабезпечення та тишу. До речі, пану Василю 69 років, а його дружина на рік молодша.
«Екологічність у нас зводиться до того, що ми хочемо знайти баланс між споживанням і охороною природи. Ми вирощуємо овочі, які нам потрібні, без використання пестицидів, гербіцидів й іншої хімії. Городу обробляємо соток 20-25.
До того ж, ми живемо на краю села, тому що хочемо, щоб на нашій території було економне споживання ресурсів. Прагнемо до енергетичного балансу. Наприклад, нам не потрібно спалювати солярку, возячи дрова чи сіно. Бо все це – в нас коло хати», – прокоментував для «ЧЕЛАЙН» Василь Шурига.
Окрім того, за словами пана Василя, вони вирішують ще один квест: на власному досвіді переконуються, чи може родина, яка переїхала з міста, облаштувати своїми руками в селі комфортне житло, дворище, садок і прийнятний спосіб життя для себе.
Між тим, подружжя приїхало не в незнайому місцевість, а до рідного села, де пан Василь зростав, ходив до школи, знає місцевих людей. Щоправда, у столиці він прожив 40 років і має картку киянина. Але столичне життя було не до душі.
«Я побачив: що більше людей живе в місті, то для них гірше. Хоча б через те, що зменшується народжуваність. І взагалі, в містах, здебільшого ресурси перетворюють на сміття. Та й моральні якості людей занепадають. Я це все інтуїтивно відчував, а згодом знайшов наукове підтвердження. І щодо того, куди цивілізація рухається», – пояснив чоловік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відомий шеф-кухар Євген Клопотенко поласував балабонами із Чернігівщини (Фото)
Розповів Василь Шурига і про побут. Зокрема, що хліб печуть удома самі, причому висівковий. Мають мельничку, за допомогою якої мелють зерно.
«Ковбаси їмо, якщо ходимо в село на храм, або на якесь інше свято можемо з’їсти. Здебільшого споживаємо вегетаріанську їжу.
Традиційно зранку в селах їдять суп, бо його швидко можна приготувати. А після сніданку займаються роботою. А на обід уже – борщ, каша або ще щось. А якщо день короткий, то взагалі двічі на день їмо», – розповів Василь Шурига.
До зручностей у хаті – туалету, душу, пральної машинки – подружжя ставиться позитивно. Все це в них ще до кінця не облаштоване, але робота триває. Зручності важливі, аби життя в селі було комфортним. До речі, в Мережі трапляються публікації, що подружжя відмовилося від електрики. Пан Василь сказав, що це неправда. Електрику вони мають, вона у них – від сонця, мають сонячні батареї.
«Від електрики в мене працює циркулярка. Ми викопали колодязь, то за допомогою насоса, який також живиться від електрики, качаємо воду. Крапельний полив рослин використовуємо. Інтернет у нас хороший, то ми новини читаємо та дивимося. Що у світі робиться, знаємо краще, ніж про те, що в сусідньому селі відбувається.
Так що від цивілізації ми відмовилися усього наполовину, бо там багато зайвого в тих цивілізаціях», – зауважив чоловік.
Натомість від сучасної побутової хімії родина відмовляється максимально.
«Пральний порошок не визнаємо, лише господарським милом користуємося. Тому що в його складі є жир і сода, що не впливає на природу негативним чином. До того ж це мило не дуже шкідливе для здоров’я. Ми ним і миємося. І знаю, що деякі люди ним зуби чистять, але ми до цього не дійшли. Зубний порошок у нас свій – це суміш соди й солі у пропорції 50 на 50. Оце як із зубами звернешся до лікаря, то він полікує і рекомендує полоскати рот розчином соди і солі. Тож це і є найкраща паста. І щоб зуби були хороші – не треба їсти будь-що», – впевнений Василь Шурига.
Натомість у дітей Василя та Валентини Шуриг у пріоритеті – міське життя.
«Вони ж виросли на асфальті, бувають і тут, але до міста повтікали», – сказав чоловік.
Загалом же своїм сільським життям подружжя Шуриг задоволене: «А чого ж не задоволені? Живемо, як вирішили».
–
Ірина Осташко
Фото – Лариса Ларкіна
