За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощалися на Чернігівщині: Олександр Комар та Юрій Горбонос. Бахмацька міська рада / Пресслужба Борзнянської територіальної громади
На Чернігівщині 13 квітня в останню путь провели двох захисників, яких вважали безвісти зниклими, — Юрія Горбоноса та Олександра Комара.
Про це повідомили у Борзнянській та Бахмацькій міських радах.
Юрій Вікторович Горбонос народився 9 лютого 1993 року в Борзні. Закінчив 11 класів Борзнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів у 2010 році, продовжив навчання в Сосницькому професійному аграрному ліцеї.
Юрій Горбонос. Пресслужба Борзнянської територіальної громади
З 2011 до 2012 року проходив строкову службу в лавах Збройних сил України.
"Вільний час Юрій любив проводити на природі, зокрема захоплювався риболовлею", — згадують про нього у громаді.
У 2014–2015 роках Юрій був учасником антитерористичної операції.
З початком повномасштабної війни, у 2023 році, Юрія мобілізували.
Загинув боєць 14 липня 2025 року, під час виконання бойового завдання. Весь цей час його вважали зниклим безвісти. Днями ДНК-експертиза підтвердила факт загибелі бійця.
Поховали Юрія Горобоноса у Борзні.
У нього залишилися дружина, малолітня донька, батьки та брат.
Олександр Миколайович Комар народився 10 грудня 1988 року в місті Бахмач. У 1990 році разом із родиною переїхав до села Орлик Полтавської області, де минули його дитячі роки. У 2006 році закінчив Орликівську загальноосвітню школу. Згодом родина переїхала до села Тиниці на Бахмаччині.
Олександр Комар. Бахмацька міська рада
У 2007–2008 роках Олександр проходив строкову військову службу, де здобув спеціальність навідника оператора бойових машин піхоти. Після служби працював на різних роботах у Києві та Бахмачі, останнім місцем роботи було ПП "ТОРГОВИЙ ДІМ «СТАЛКЕР»" у рідному місті.
У 2016 році створив сім’ю. Подружжя виховувало двох дітей. У 2018 році проходив навчальні військові збори.
6 вересня 2022 року його мобілізували до лав ЗСУ. Воював на посаді навідника кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки. Проходив військове навчання за кордоном, зокрема в Німеччині. Виконував бойові завдання на Запорізькому та Донецькому напрямках.
3 липня 2024 року під час російського обстрілу на Донеччині Олександр перестав виходити на зв’язок. Упродовж тривалого часу його вважали зниклим безвісти. Лише 3 квітня 2026 року офіційно підтвердилася його загибель.
Поховали бійця на кладовищі у селі Тиниця.
10–13 квітня у Бахмацькій громаді оголосили Дні жалоби.
Читати ще
Читати ще
Колишній полонений Сергій Баранюк власноруч зняв свій портрет із «Банера Надії» у Прилуках на Чернігівщині
Читати ще
У Носівці на Чернігівщині попрощалися з захисником України Олександром Галаганом
