За інформацією: Суспільне Чернігів.
Борис Горголь, Ігор Ткаченко, Олександр Влезько, Сергій Козачок, Віктор Глущенко, Михайло Колівошко та Андрій Леоненко. Суспільне Чернігів
21 лютого на Чернігівщині попрощалися з сімома українськими захисниками: Борисом Горголем, Олександром Влезьком, Сергієм Козачком, Віктором Глущенком, Ігорем Ткаченком, Михайлом Колівошком та Андрієм Леоненком.
Про це повідомляють у Сосницькій громаді, Коропській селищній раді, Сновській міськраді, Батуринській міськраді, Бахмацькій міськраді, Михайло-Коцюбинській громаді та Козелецькій селищній раді.
Борис Горголь народився 16 вересня 1984 року у Сосниці Чернігівської області. У 2000 році закінчив дев'ять класів Сосницької неповної середньої школи. У 2004 році завершив навчання в Сосницькому професійному аграрному ліцеї за спеціальністю "тракторист-машиніст".
Борис Горголь. Суспільне Чернігів
З 2004 по 2005 рік проходив строкову військову службу. 18 березня 2014 року його призвали на військову службу по мобілізації, служив на посаді механіка-радіотелефоніста відділення зв’язку та інформатизації. 31 січня 2023 року чоловік знову став на захист України. Військову службу проходив на посаді старшого стрільця-оператора безпілотних літальних апаратів.
Загинув Борис 7 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині. 21 лютого 2026 року воїна відспівали у Свято-Михайлівській церкві та поховали на В'юниському кладовищі у Сосниці. У загиблого захисника залишилися мати та батько.
Олександр Влезько народився 23 січня 1979 року. Проживав у Авдіївці на Донеччині. У 2014 році як переселенець оселився в Будищі на Чернігівщині.
Олександр Влезько. Суспільне Чернігів
На початку вересня 2025 року його призвали до лав Збройних сил України. Служив кулеметником штурмового батальйону. Загинув боєць 8 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Покровська на Донеччині. У захисника залишилась цивільна дружина. Поховали Олександра на кладовищі у селі Будище.
Сергій Козачок народився 22 вересня 1982 року у Сновську (тодішній Щорс, — ред.). Закінчив місцеву загальноосвітню школу №1, а згодом Вище професійне училище лісового господарства, де здобув професію електрогазозварювальника. В останні роки цивільного життя працював в охоронній фірмі на Борзнянщині.
Сергій Козачок. Суспільне Чернігів
У січні 2025 року його призвали на військову службу у ЗСУ. Став учасником бойових дій. 19 лютого 2026 року серце Сергія зупинилося. Поховали його на міському кладовищі у Сновську.
Віктор Глущенко народився 24 лютого 1979 року в селі Пальчики на Чернігівщині. Його дитинство і юність пройшли в рідному селі. Після закінчення Пальчиківської ЗОШ І-ІІ ступенів та Городищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів, з 1996 до 2001 року, навчався в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова. З 2001 до 2003 року проходив строкову військову службу. Після цього у 2004 році створив сім’ю. Працював весь час у будівельній компанії в Києві, де і проживав з сім’єю.
Віктор Глущенко. Суспільне Чернігів
6 вересня 2024 року його призвали до лав ЗСУ на посаду стрільця та помічника гранатометника. Служив у 100-й бригаді. З 26 жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти в районі Дружківки Донецької області. У Віктора залишилась мати, дружина та син.
Ігор Ткаченко народився 22 листопада 1978 року в селі Хоминці на Сумщині. З 1989 року його життя було пов’язане з селом Тиниця на Чернігівщині. Тут він навчався та дорослішав. Після строкової служби працював водієм у Києві. У 2015–2016 роках став на захист України в зоні АТО/ООС.
Ігор Ткаченко. Суспільне Чернігів
9 березня 2023 року його знову призвали до війська. Служив водієм вогнеметного відділення. 14 лютого 2026 року серце Ігоря зупинилося. Поховали Ігоря на місцевому кладовищі у Тиниці.
Михайло Колівошко народився у Чернігові. До 13 років жив у мікрорайоні Шерстянка та навчався у 14-й школі. Потім переїхав з батьками в район готелю "Градецький". Закінчив 32-гу школу, 15 років займався бальними танцями, навчався у вечірній школі. У 2003 році разом з батьками переїхав до Михайло-Коцюбинського.
Михайло Колівошко. Суспільне Чернігів
Після деокупації частини Чернігівщини у квітні 2022 року добровольцем пішов захищати Україну. Проходив службу у військовій частині А7014 66-ї бригади. У серпні 2022-го зник безвісти. Пізніше стало відомо, що боєць загинув 16 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання на Донеччині біля села Новомихайлівка. У Михайла залишилися: матір, сестра, племінник.
Андрій Леоненко народився 19 жовтня 1980 року в селі Лемеші Козелецького району Чернігівської області. Навчався у Козелецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2. Після школи проходив строкову службу. Потім вступив на навчання у Чернігівське ПТУ, де здобув спеціальність "столяра-тесляра". Працював на різних посадах в комерційних структурах, а з вересня 2007 року працював у ТОВ "Бейкері Фуд Індастрі" машиністом тістообробних машин.
Андрій Леоненко. Суспільне Чернігів
20 грудня 2022 року його призвали на військову службу за мобілізацією. Загинув боєць під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області 8 лютого 2026 року. В нього залишились брат з родиною.
Читати ще
Читати ще
Повернувся у стрій через 11 місяців після ампутації: історія військового з Чернігівщини
