«Це людина, яка пройшла все АТО. Він пройшов всю війну і зараз нам просто говорять: «Він безвісті зниклий. Його нема. Забудьте». Як таке може бути ? Як його можна забути ? Він стільки пройшов. Повернувся на полігон. Навчав молодих хлопців. Потім пішов звільняти Херсон. З Херсону його під Бахмут кинули».
Розповідає про свого брата, захисника України – Володимира Плетенецького, пані Ярослава. 4 січня він, разом зі своїми побратимами, потрапив під ворожий обстріл в Соледарі.
Днями ми писали про Олександра Корнійченка з Чернігівщини, який після подій того рокового дня, вважається безвісти зниклим. Цей матеріал про його побратимів – Володимира та Руслана, родом з Житомирщини. До нас звернулись їх рідні аби розказати, що відбулось 4 січня та не дати іменам героїв навіки пропасти під грифом «зникли безвісти».
Останній раз Руслан та Володимир виходили на зв’язок з рідними зранку 4 січня. Того ж дня родинам повідомили про тяжкий бій.
- Останній раз на зв’язок він вийшов о 7:30 ранку 4 січня. 4 січня, десь о 18:00, зв’язався побратим, який в госпіталі. Він зателефонував до брата і повідомив, що мій чоловік загинув. Сказав, що він згорів в машині разом з іншими побратимами. Потім цю інформацію мені підтвердили у військкоматі. – Руслана Шинкарук, дружина Руслана Шинкарука.
- Він знаходився в Соледарі. Останній раз він мені писав 3 січня зранку і вдень. Останній раз він виходив на зв’язок о 8 ранку 4 січня. У них є група, де вони з друзями спілкуються і він їм написав «Привіт. У мене все добре». — Ярослава Созонюк, сестра Володимира Плетенецького.
Володимир Плетенецький
Той мізер інформації, який відомий рідним, їм розказали побратими чоловіків, які стали свідками смертоносного обстрілу.
- До цього вони кілька діб не спали. Були бої. Виснажені військові переховувались в якомусь приміщенні. Почався потужний обстріл. Вони прийняли рішення передислокуватись в машину. Вона була броньована, тому їм здавалось так буде безпечніше. Водій говорив, що попадання було точно в машину. Його викинуло з неї, а хлопці залишились всередині. Він намагався підповзти до «Козака», щоб витягнути побратимів, допомогти, але почав вибухати боєкомплект, який був всередині. Потім був ще один приліт і машина просто почала горіти. Очевидці говорили, що палало з 8 ранку до 13 години. — Ярослава Созонюк, сестра Володимира Плетенецький.
- Всі побратими, очевидці, стверджують, що ці три хлопці загинули. Кажуть, що вони згоріли. В машині були боєприпаси, удар припав саме туди. Припаси почали детонувати і машина палала, орієнтовно з 8:00 до 13:00. – Руслана Шинкарук, дружина Руслана Шинкарука.
Руслан Шинкарук
Та окрім свідчень рідні не мають жодного доказу, який міг би підвередити факт загибелі. Район Соледару – гаряча точка. Зараз там точаться смертельні бої. Зі слів побратимів, забрати рештки неможливо, адже територія на якій все відбулось під контролем армії росії.
- На жаль, тіла немає. На тій території де це все відбулось. Зараз вороги. Звісно, ніхто не може забрати рештки. І хоч є свідки, які стверджують, що хлопці згоріли, їх все одно вважають безвісті зниклими. – Руслана Шинкарук, дружина Руслана Шинкарука.
Зараз єдине бажання рідних – знайти своїх захисників. Задля цього вони готові на все і до всього. Адже в пекельній круговерті думок найгучніше озивається бажання хоча б востаннє попрощатись.
- Ми хочемо забрати рештки. Ми будемо здавати ДНК. Будемо його шукати. Ми будемо робити все можливе аби пам’ять про нього залишилася. Мама надіється. У нас велика родина – ми всі чекаємо. Щодня до мене телефонують, запитують чи є якісь новини. А нам просто кажуть «забудьте». Хіба він не заслуговує аби його провели в останню путь ? — Ярослава Созонюк, сестра Володимира Плетенецького.
Таліна Тарасенко
