На стрімкій скелі над морем, на південно-східному краї Афону, розташована давня печера преподобного Афанасія Афонського. До неї ведуть 215 кам’яних сходинок, викладених ченцями вручну. Для Чернігівщини ця віддалена святиня має особливу історію: на початку XVIII століття її пов’язували з уродженцем Любеча, засновником Києво-Печерського монастиря Антонієм Печерським.
Про печеру та її зв’язки з нашими земляками розповів український історик, дослідник історії православ’я та української спадщини на Афоні Сергій Шумило, який відвідав це місце.
Святиня розташована неподалік Великої Лаври та румунського скиту Продром. За афонськими переказами, тут під час Великого посту усамітнювався для молитви засновник Великої Лаври Афанасій Афонський. Печера слугувала ісихастерієм – місцем усамітненої молитви й суворого аскетичного життя.
Але звідки виникла версія про перебування тут Антонія Печерського? Слід веде до іншого вихідця з Чернігівщини – Іполита Вишенського.
Уродженець Ніжина, ієромонах Чернігівського Борисоглібського монастиря та протосингел, тобто головний помічник чернігівського архієпископа, у 1707–1709 роках здійснив паломництво на Афон, до Святої Землі та Синаю. На мандрівку його благословив архієпископ Чернігівський Іоан Максимович.
Вишенський залишив докладні записи, відомі під назвою «Пелгринація албо Путешественик чесного ієромонаха Іполита Вишенського». Як розповідає Шумило, у них паломник описав відвідини печери Афанасія Афонського та висловив думку, що саме тут певний час жив в усамітненні Антоній Печерський.
Сьогодні в печерному комплексі облаштовані невеликі каплиці на честь Акафіста Богоматері та святого Миколая Чудотворця. Місце зберігає і пам’ять про землетрус 1905 року. За розповіддю, яку наводить Шумило, обвал знищив келії, але ченці врятувалися, оскільки перебували на нічному богослужінні в храмі.
Для Чернігівщини історія цієї печери цінна передусім людськими зв’язками, що простяглися через століття. Перебування тут Антонія з Любеча залишається непідтвердженою версією. Натомість відвідини святині Іполитом Вишенським відображені в його подорожніх записах.
Так давня печера над морем відкриває ще одну сторінку історії Чернігівщини – про земляків, які вирушали в далекі мандрівки, пізнавали чернечі традиції та залишали свідчення, до яких дослідники звертаються й сьогодні.
