За інформацією: Суспільне Чернігів.

На колажі зображений поліцейський Сергій Хавлук з Новгорода-Сіверського, який зазнав поранення під час чергування на блокпосту 18 грудня 2024 року і на наступний день помер у лікарні. Також на зображенні — арка міста та пам'ятник князю Ігорю Святославичу. Суспільне Чернігів

«До нього з повагою ставились і злочинці, і посадовці, бо всі були рівні перед законом». Так пригадує про майора поліції з Новгорода-Сіверського, що на Чернігівщині, Сергія Хавлука його колега Кирило Костир. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Хавлук залишився у місті, хоч більшість поліцейських евакуйовували свої сім’ї, або виїжджали. Він не був кар’єристом, каже його дружина Катерина, але за 16 років служби дослужився до посади начальника Новгород-Сіверського відділу поліції. За вісім місяців залишив цю посаду, щоб більше часу проводити зі своєю родиною. Любив чергування та спілкування з людьми.
«Коли Хавлук заступав на зміну, то злочинці між собою говорили: «Сьогодні не поїдемо нікуди, бо йому все одно, кого пов’язати»», — розповідає Кирило Костир.
У цьому матеріалі ми згадаємо моменти із життя поліцейського з Новгорода-Сіверського, який зазнав тяжких поранень 18 грудня 2024 року під час чергування на блокпосту. Того вечора туди влучив російський безпілотник. На ранок Сергій помер у лікарні. Його історія — далі.
Були знайомі зі школи та зустрілися через роки
Дружина Сергія — 41-річна Катерина Хавлук нашу розмову розпочала з того, що сказала: «Більше такого чоловіка я не знайду». Їхня спільна історія розпочалась, коли обоє вже мали дітей. Хоча, зі слів жінки, вони були знайомі ще зі школи. Наразі вона й працює вчителем біології та основ здоров’я у Лосківській філії Блистівського навчально-виховного комплексу, що неподалік Новгорода-Сіверського.
«У нього син від першого шлюбу, а в мене донька. Зустрілися ми на Великдень 2013-го, тоді він у складі патруля спостерігав за порядком із колегою. І так почали спілкуватися. Він ще такі повідомлення гарні писав — вірші».

Центральна площа північного міста Новгорода-Сіверського, що на Чернігівщині Суспільне Чернігів

Одна із вулиць у Новгороді-Сіверському Суспільне Чернігів

Центральна площа північного міста Новгорода-Сіверського, що на Чернігівщині Суспільне Чернігів
Тож згодом пара почала жити разом у Новгороді-Сіверському. Донька Катерини — Наталія та син Сергія — Євгеній, розповідає жінка, називали їх за іменами — Катя та Серьожа. А у 2015 році подружжя народили спільну дитину — Анастасію.
«За кордоном же за іменами називають, то і нам було, в принципі, нормально. І сприймалося легко. Знаєте, треба було так, щоб доля нас спочатку розлучила, а потім звела через роки. Але з ним — це рай був».
«З начальника перейшов у чергову частину»
В органах внутрішніх справ Сергій Хавлук працював 16 років. Його батько також свого часу служив у правоохоронних органах. Та до цього Сергій служив в армії, працював на спиртзаводі та пилорамі. Починав ще з міліції, був спочатку дільничним.
«Він дуже любив свою справу, завжди був за справедливість, тому його поважали. Він завжди мав високі показники у роботі, любив спілкуватися з людьми. Це його була така, мабуть, фішка. Вмів отримати інформацію».
Коли у 2015 році міліцію реформували в поліцію, Хавлук почав працювати у відділі групи реагування патрульної поліції. Обіймав і посаду начальника ГРПП, а згодом його призначили начальником Новгород-Сіверського відділу поліції.

Поліцейський Сергій Хавлук у райвідділі Новгород-Сіверської поліції З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук з донькою Анастасією та сином Євгенієм З особистого архіву Катерини Хавлук

Поліцейський Сергій Хавлук З особистого архіву Катерини Хавлук
«Пам’ятаю, що він пішов у відпустку, і ми поїхали з дітьми на море. Йому і телефонують з роботи, що треба прийти. Він каже: «Катю, напевно, мене будуть призначати начальником. Чого мене викликати тоді? Але ж воно нам не треба». Він не хотів, тому що розумів, яка це посада та відповідальність. Йому одразу керівництво поставило завдання — покласти край корупції».
На цій посаді він пропрацював вісім місяців, потім перейшов у сектор реагування патрульної поліції, а згодом — у сектор моніторингу.
«Він завжди мріяв про те, щоб в чергуванні бути. Відчергував — і вільний. Його це влаштовувало, тому що він сам по собі — не кар’єрист. І коли його керівник запитував, на яку посаду повернути, він відповів: «На ту, з якої забрали». Звісно, для всіх це було шоком, тому що з начальника в чергову частину перейшов. Але його все влаштовувало».
Кирило Кострик, тимчасово виконувач обов’язків заступника начальника відділу поліції Новгород-Сіверського районного відділу поліції, розповів, що працював із Хавлуком з 2015 року.
«Усього мене навчив, як я тільки прийшов. Був мені як батько на роботі, будемо так казати. Ми почали працювати, а згодом — дружити, до моменту його загибелі. У нього пріоритетом була робота та сім’я».


Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google


Кирило Кострик, тимчасово виконувач обов'язків заступника начальника відділу поліції Новгород-Сіверського районного відділу поліції. З особистого архіву Кирила Кострика
«Коли пройшла реформа поліції, він став начальником сектору превенції. Це колишня посада начальника дільничних, щоб зрозуміліше було. Я був старшим дільничним. Загалом у нас їх було чотири і він був начальником у нас. Ми постійно з ним їздили в парі, працювали — розкриття злочинів, проводили профілактичні роботи. До нього завжди відносилися з повагою: і прості люди, і, будемо так казати, злочинці. Тому що у нього всі рівні були перед законом. Хоч це якийсь злочинець, хоч посадова особа».
Як приклад, Кирило Кострик пригадує випадок, коли поліція документувала злочинну організацію, яка займалася незаконною вирубкою лісу.
«І тоді проходили негласні слідчі розшукові дії. Це вже потім, коли справу розкрили, тодішній начальник Новгород-Сіверського райвідділу казав: «Дивіться, чому так? Коли заступає на зміну Хавлук, то злочинці між собою говорять, що сьогодні не поїдемо, бо йому все одно, кого пов’язати». Це перехвати розмов у нас їхні були, а Сергій тоді працював начальником сектору реагування патрульної поліції, але заступав на чергування, бо не вистачало людей. Начальник про це казав перед усім райвідділом: Семенівка, Короп, Новгород-Сіверський. І ставив у приклад його ім’я».
Їздив на перемовини до російських військових
У ніч перед 24 лютого 2022 року Сергій сказав Катерині: «Можливо, нас підіймуть по тривозі сьогодні».
«Але, він казав: «Не бійся, усе буде добре». Ми лягли спати, як завжди, але вранці я прокинулася, а його вже не було. Мені ще й донька старша прийшла та повідомила, що війна почалася. Великі міста бомблять. Я подзвонила Сергію, він мені підтвердив і сказав, що за можливості приїде додому. Страшно було, на кордоніВідстань від Новгорода-Сіверського до кордону з РФ — 40 км. чути вибухи. Потім він мене попросив зібрати речі, бо їм дали команду, щоб вони їхали. Але ввечері вже повідомив, що залишається у Новгороді-Сіверському».
Тоді, зі слів жінки, частина поліцейських виїхали з міста, щоб евакуювати свої сім’ї. Вони ж — залишилися.
«Він ще казав: команду ми не виконали, та вже як є. Був налаштований на те, що, якщо його відправлять воювати, він піде».
«Первинну команду нам дали до Ніжина їхати. Більшість працівників туди поїхали — вивозили матеріальні цінності та озброєння. Сергій залишився тут, патрулював місто перші дві доби, доки ми повернулися назад», — розповів Кирило Кострик.
Також у перші дні повномасштабного вторгнення Хавлук зі своїм колегою їздив до російських військових, які стояли на околицях міста. Зі слів Кострика, жителі переживали за свою безпеку та просили поліцію, щоб ті дізналися: чи є у планах російських військових заходити у місто.

Сергій Хавлук з дружиною Катериною та дітьми З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук з донькою Анастасією З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук з дружиною Катериною та сином Євгенієм З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук з донькою Анастасією З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук з дружиною Катериною та сином Євгенієм З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук з дружиною Катериною та дітьми З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук з донькою Анастасією З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук з донькою Анастасією З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук з дружиною Катериною З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук з дружиною Катериною та дітьми З особистого архіву Катерини Хавлук
«Казав, що страшно було. Не знав, повернеться чи ні. Росіяни відповіли йому: «Їдьте звідси, поки ми не збираємося до вас заходити в місто». І все, більше вони нічого не розповідали йому», — каже Кострик.
Дружина Хавлука розповіла дещо детальніше про цю історію. Як її чоловік поїхав разом із помічником на поліцейському авто без включених проблискових маячків.
«Сергій ще казав своєму помічнику: «Вово, а чого у нас не горять проблискові?». А виявилося, що той їх виключив. Тоді ще Сергій говорив: «Ти що? А якщо вони нас розстріляють? У нас мають бути знаки розрізнення». І коли вони до них під’їхали, то Сергій розповідав, що там були дуже молоді хлопці. «Які ж ваші плани? Будете заходити у місто чи ні?». Вони відповіли, що такої команди не отримували».
Посилення дронових атак та загибель на блокпосту
Російські війська так і не зайшли у місто, проте після деокупації Чернігівщини (3 квітня 2022 рік, — ред.) почали активно обстрілювати з різних видів зброї та атакувати безпілотниками прикордоння. Перший авіаудар по Новгороду-Сіверському був 12 травня 2022 року. Тоді російська авіація вдарила по місту. Авіаудари завдали по школі-інтернату імені Ушинського та школі N°2. Пошкоджень також зазнали адміністративні споруди: Новгород-Сіверська РДА, гуртожиток медичного коледжу, магазин N°10 та приватні будинки, розташовані поблизу.
Тієї ночі, говорить Катерина Хавлук, на чергуванні був і Сергій.
«Вони заїхали у райвідділ, і він казав, що чув якийсь незрозумілий звук — свист чи щось таке. І потім ми всі дізналися. Бо до того ми жили ще без прильотів. Пролітали ракети повз нас, але це був перший приліт саме по місту. І коли вони сіли в машину, то їх аж викинуло від ударної хвилі. Розуміли так само, що мав бути і другий, то хотіли попередити хлопців».
Катерина пригадує розмову з чоловіком після його дня народження 12 грудня 2024 року, незадовго до загибелі.
«»Катю, треба щось думати, бо далі буде гірше». Бо до цього він завжди говорив, що все буде добре, до нас не долетить, а тут розмови змінилися».
Перед тим, як заступити на чергування 18 грудня 2024 року Катерина із Сергієм їздили у справах у Новгороді-Сіверському. Зі слів жінки, тоді вони зустріли майже всіх друзів та знайомих.
«Він уже зібрався, знаєте, присів, хоч ніколи такого не робив і каже: «Так, мені вже пора». Я йому ще й телефонувала іноді, коли він на блокпосту чергував, а того дня — ні. Увечері, о пів на десяту, мені зателефонували невістка дізнатися, чи знаю я, — і обірвала зв’язок. А він ніколи не запізнювався з роботи, ніколи. Так я дізналася, що він поранений і лежить у лікарні. Могло ж поранити в руку, ногу… На блокпосту, в принципі, хто не знав, то і не сказав би, що там приліт був».
Того дня на блокпосту загинув і військовий. Хавлук наступного дня помер у лікарні від отриманих поранень. Зі слів Катерини, коли вона його побачила у реанімації, то зрозуміла, що вже втратила чоловіка, хоч явних видимих поранень у Сергія не було. Він мав осколкове поранення голови та перелом вказівної фаланги пальця.

Катерина Хавлук на Алеї Героїв біля портрету свого чоловіка Сергія у Новгороді-Сіверському Суспільне Чернігів

Катерина Хавлук на Алеї Героїв біля портрету свого чоловіка Сергія у Новгороді-Сіверському Суспільне Чернігів

Катерина Хавлук на фоні зруйнованої російськими атаками будівлі у Новгороді-Сіверському Суспільне Чернігів
Його колега Кирило Костир каже, що про загибель Сергія дізнався із повідомлення в чаті райвідділу поліції.
«Надійшло повідомлення про те, що обстріляли блокпост і лежать працівник поліції та військові, які ледве дихають. А я ж пам’ятаю хто та куди заступав. Я і сказав дружині, що на блокпосту Сергій, та почав збиратися на роботу, щоб їхати й дізнаватися, що з ним. А далі — був у лікарні вже з його дружиною та батьком. Тоді «Ланцет» прилетів на блокпост. Я чесно вам скажу, що для мене взагалі дуже важко говорити про Сергія. Тому що, здається, ніби він ще живий. Багатослівним важко бути в цій ситуації».
Любив те, що пов’язано з природою та розводив кролів
За життя Сергій мав хобі — він розводив кролів. Та й загалом любив те, що пов’язано з природою: риболовля, полювання, ліс.
«Він до початку повномасштабної війни розводив різні породи. Дивився, яка краща. А потім сфокусувався на двох. Тому що він не любив експериментувати та спарювати різні породи. До його загибелі у нас було 150 голів. Сергій міг після роботи одразу до них йти. Не поїсти, не відпочити, а швидко до кролів — перевіряти. Він так відпочивав і казав, що то його душа».

Сергій Хавлук із донькою Анастасією З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук з кролем, яких розводив З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук на полюванні З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук після риболовлі З особистого архіву Катерини Хавлук

Сергій Хавлук із донькою Анастасією З особистого архіву Катерини Хавлук
Після загибелі Сергія, каже Катерина, вона вирішила продовжувати справу чоловіка.
«Я сама собі сказала, що спробую. Якщо у мене вийде, значить я буду тримати. Якщо — ні, то це означає, що він забрав їх із собою. Але все поки виходить, я з ним раджусь, подумки розмовляю. Я живу так, ніби він для мене живий. Завжди його називала — «мій котику». З ним був рай, а стало — пекло».
За свою роботу Сергій Хавлук був посмертно нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та медаллю «Захиснику Вітчизни».
Читати ще

Читати ще
"Втрачаємо найхоробріших": на Чернігівщині попрощалися із загиблим поліцейським Миколою Гришковим










