Багато чернігівців уже знають, що завдяки громадському бюджету можна реалізовувати різні ініціативи та втілювати в життя хороші справи. Така практика поширена в різних країнах, зокрема в Грузії.
Нещодавно троє чернігівок – Анна Ніколенко-Баєва, директорка з організаційного розвитку Асоціації учасницького розвитку громад, Ірина Кулик, проєктна менеджерка Асоціації та журналістка Ірина Синельник – побували в Грузії, де на власні очі побачили, які проєкти реалізовують у цій країні завдяки громадському бюджету. Відвідали Тбілісі, Зугдіді, Батумі, Кеді та інші міста.
Вражень у чернігівок – безліч, причому дуже приємних.
«Наша Асоціація підписала меморандум з Асоціацією фінансистів муніципалітету Грузії. Ми з ними співпрацюємо, товаришуємо і вони нас давно запрошували. Тож вирішили: чому б не поїхати? Наші партнери в Тбілісі, але ми знайомі з представниками інших муніципалітетів, це і мери громад, а також керівники фінансових департаментів. Співпрацюємо у питаннях громадського бюджету. Зокрема ми вже організували п’ять міжнародних форумів на тему громадського бюджету. У листопаді буде шостий.
Нині ми були в Тбілісі, Зугдіді, Батумі, Кеді та інших містах», – розповідає Анна Ніколенко-Баєва.
«У нас більше поширений громадський бюджет, але в Грузії він впроваджується якісніше, причому за різними моделями. Зокрема, один із тренерів висловися так щодо українських проєктів: «У вас тільки відпочинок і розваги. Чому в Україні домінують такі проєкти?». Бо в Грузії є такі проєкти, коли підприємці мудрують щось для себе – наприклад, зробити освітлення і від цього мати зиск для свого закладу. Комерційна жилка більш присутня», – в коментарі для ЧЕline зазначила Ірина Синельник.
Кардинальна відмінність грузинського й українського громадських бюджетів – це саме голосування та інформаційна кампанія.
«У них немає електронного голосування – тільки паперове. Вони проводять його, як на виборах. Ходять зі скриньками і люди голосують. Для них це, мабуть, плюс, бо в них багато різних регіонів, що розташовуються в горах. І, відповідно, якість інтернету та можливість користуватися ним – обмежені. А ще це питання менталітету, бо грузини звикли спілкуватися. Їм зручніше все це проговорити, їм подобається сходитися і спілкуватися.
.
Також у муніципалітетах виграють міжнародні гранти на проведення інформаційних кампаній. І це дає свої результати і дуже хороші. Вони роблять різні роздаткові матеріали, і мер спільно з представниками департаменту фінансів і громадських організацій їдуть до кожного села, проводять зустрічі з мешканцями, розповідають про громадський бюджет. Потім допомагають людям писати проєкти. Зокрема зараз у Кеді триває відбір громадських проєктів. А потім голосування буде, як на виборах. І якщо визначений відсоток людей не проголосував за проєкт, то вони його не розглядають», – повідомила Ірина Кулик.
Проєкти на бюджет участі в Грузії подають різні.
«Стосуються інфраструктури, доріг на вулиці, освітлення, впорядкування зон відпочинку, спортивних, дитячих чи інклюзивних майданчиків, просвітницьких заходів, фестивалів. Багато в чому тематика, мабуть, перегукується з нашою. До речі, якість виконання цих проєктів дуже хороша і вартість нижча, ніж у нас. Якщо, наприклад, бесідки, то вони зроблені дуже добротно.
Коронавірус наклав свій відбиток, бо багато роблять відпочинкових просторів на свіжому повітрі біля будинків. Цікаво, що потім вони цими зонами опікуються, доглядають, висаджують дерева, впорядковують.
У Зугдіді, зокрема, відібрали перший проєкт із культури, що стосувався театрального виступу – починаючи від костюмів і реквізиту до самої постановки. І ще ми їздили в один регіон, де живуть переселенці з Абхазії. Там для них побудували житло. І там завдяки громадському бюджету встановлені вуличні тренажери», – розповіли чернігівки, які побували в Грузії.
До речі, на бюджет участі не подаються освітні проєкти, бо освіта в Грузії фінансується з державного бюджету.
На бюджеті участі, як, мабуть, на всьому житті Грузії позначається особливий колорит.
«Є така специфіка, що можуть вирішувати збори старійшин – представників громад, потрібен цей проєкт чи ні. Це метод консенсусу. В Україні це майже не зустрічається. У такий спосіб вирішують, які питання пріоритетні та які проєкти варто профінансувати. В цьому, мабуть, проявляється саме грузинський колорит. Як старійшини вирішили, так і має бути.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Селяни на Чернігівщині не хочуть тримати корів і свиней
І ще вразило, що там активні люди похилого віку, а не тільки молодь. Подають проєкти зокрема й ті, кому за 80. У Зугдіді нас возили на вулицю, де автору проєкту про водовідведення 81 рік. Цей проєкт масштабний і, за нашими мірками, не дуже доступний, бо дороговартісний. Він коштував 170 тисяч ларів, на наші гроші це півтора мільйона гривень.
Ми зустріли ще одного автора, йому 87 років. І це дійсно, що Грузія славиться довгожителями. Там багато активних людей, яким за 80 років», – розказує Ірина Синельник.
За словами чернігівок, показовою для всієї Грузії є Кеда. Там проводять громадський бюджет і готують аналітичний звіт, який розглядатиметься на всегрузинському рівні. І на основі цього формуватимуть рекомендації для інших муніципалітетів.
Спілкувалась Ірина Осташко
Фото – Ірина Синельник
–
