Сільське життя відрізняється від міського. У селі – більше свіжого повітря і природи, проте менше доступу до благ цивілізації. І що далі село від центру громади чи міста, то помітнішою стає ця різниця. Але це аж ніяк не означає, що життя в селах нудне чи нецікаве.
Неподалік Козельця розташовується Данівський старостинський округ, причому досить великий. У селі Данівка живуть 644 жителі, а в Курганському, що також входить до старостату, – 44.
«За час карантину дуже багато в нас будинків купили, живуть і такі люди, що квартири дітям у Києві позалишали. Навіть я всіх цих дачників не знаю. Але вони самооблог платять. Добросовісні такі дачники», – в коментарі для ЧЕline зазначає Антоніна Мороз, староста Данівського старостинського округу.
Села округу живуть своїм звичним життям. Особливо влітку вистачає роботи на городах, бо дощі йдуть справно, як і бур’яни ростуть.
Є в Данівці молодь, причому активна і талановита. І взагалі, на перший погляд, ніби все і більш-менш нормально. Та є великі проблеми, що не вирішуються роками.
.
«У нас уже роки три, як немає лікаря чи фельдшера. Років два тому до нас раз на тиждень лікар із Козельця приїжджала. А потім ніхто не приїжджав. Кажуть, що нема лікарів. Навіть у Козельці кажуть, що нема кому працювати.
Тож найбільш болюче питання – це робота медпункту. Цікавить усіх людей. Є ставка медика і півставки техпрацівника. Але ніхто не хоче йти працювати. Бо ставка 4700 гривень. Я й сама медиків запрошувала, то одна мені відповіла, що працює в реанімації, тож добу працює, дві вдома. І запевняла її, що прийдемо, разом приберемо у медпункті. Буде тобі півтори ставки. А вона відмовляється, бо, каже, двоє діток, то їм треба увагу приділяти. До того ж, їм зараз коронавірусні платять», – розповіла Антоніна Мороз.
Між тим, староста Данівського старостинського округу не втрачає надії, що ситуацію можна змінити.
«І в Чернігівський медичний коледж їздила. Відповіли, що медиків розподіляє обласне управління охорони здоров’я. Ми і туди звертались, але ж відповіді нема.
Якщо хто приїде до нас, то вже попіклувалися, щоб жити де було. Одна місцева бабуся запевняє, що до себе візьме на квартиру. Нам медик дуже потрібен, люди дуже просять.
Зв’язувалась із начальником первинної медицини. Просила хоч раз на тиждень медика. Поки відповідь, що раз на місяць можуть дати. А ще проблема – люди хочуть, аби було де ліки купити. Адже аптеки в нас немає», – розповідає Антоніна Мороз.
Тож наразі жителям Данівського старостинського округу краще не хворіти. Бо треба їхати до лікаря в Козелець, а це 12 кілометрів. І тут виникає ще одна болюча проблема – транспортне сполучення.
«Сполучення немає жодного. Автобус до Козельця пустили три рази, але це було взимку у 26-30 градусів морозу. Звісно, всі вдома у таку погоду сиділи. Тож сказали, що раз люди не їздять, автобус не ходитиме. Як кому до Козельця, то наймають у Данівці людей, у яких є машини, так і добираються», – повідомила староста Данівського старостинського округу.
Не хочеться нагнітати, аби у читачів склалося враження, що в окрузі все геть погано. Це не так.
«У нас школа ще порівняно велика – 70 учнів. Садочок є, де 16 дітей виховуються.
Є будинок культури, там і тенісний стіл стоїть. Молодь може ходити і грати. Хороша є волейбольна команда. Дискотеки для молоді відновили, директор будинку культури казав, що чимало людей приходило», – розказала пані Антоніна.
І що найважливіше: є бажання змінювати життя в рідному селі на краще й ідеї, як це зробити, є. Ось тільки, за словами старости, багато задумів гальмує паперова бюрократія.
–
Ірина Осташко
