Ми вже розповідали про Павла Светюху з села Деснянське, який на городі замість картоплі вирощує більш ніж 100 різних сортів столового винограду. Між тим, виноградарство – не єдине захоплення Павла Светюхи, бо ще він має величеньку пасіку – понад сотню бджолиних родин.
Як справляється чоловік із таким господарством та скільки меду накачав – у розмові з Павлом Светюхою.
Пане Павле, чи вдалим був цьогорічний медовий сезон?
Нормальний пасічник чи добрий пасічник кожен рік з медом. Але треба працювати. Наприклад, у регіоні по сусідству нема медоносних рослин, то ми кочуємо туди, де є квіти, які дають мед. Серед медоносів переважно дикоростучі рослини. З весни починають квітувати верби, клени.
Ми живемо на річці Десна, і правий берег крутий, порізаний ярами, така лісиста місцевість. Якщо погода не підведе, дуже гарно квітне акація. Далі – липа і лугове різнотрав’я. Буває, бджоли збирають мед із соняшнику, але сусідських полів. І ріпак у нас сіють.
За бджолами взагалі важко доглядати?
Із виноградом, з бджолами та в будь-якій іншій роботі треба вчасно докладати зусиль. Вчасно зробив – і тоді все буде добре.
Якось онук телефонує і питає: «Дідусю, чим ти займаєшся?». Я відповів: «Рої стережемо з бабусею». А він запитує: «Тобто байдикуєте?».
Тож якщо все вчасно зроблено, ми сидимо, а бджоли літають. І ми спостерігаємо, як вони працюють. Але ж до цього їх треба було підготувати, налаштувати на роботу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без хімії, тільки на органіці: на Чернігівщині чоловік вирощує більше ніж 100 сортів винограду (Фото)
Чи користується попитом мед із пасіки?
Наш мед куштують практично в усіх регіонах України. У Мукачево, Вінниці, Києві, Таращі, Вишгороді, Чернігові, Охтирці, Кривому Розі, Черкасах. Люди з цих населених пунктів самі приїжджають і купують у нас мед. І це ж не один рік система в нас напрацьована.
Буває, люди кажуть, що відмовилися від цукру та перейшли на такі натуральні продукти, як мед. А акацієвий мед – найбільш дієтичний і корисний, його можна потроху і дітям, і діабетикам. Він не викликає алергії. Мед у нас є, можна приїжджати.
Скільки у вас вуликів?
Пасіка – понад 100 сімей. Тож роботи вистачає, ми не сумуємо.
Ми з дружиною на пенсії вже 15 років. А пішов я на пенсію в неповних 50 років. «Допомогли» мені, тому написав заяву і пішов. Звісно, спершу переживав, а тепер я кажу, що вдячний тим людям. Аби я їх усіх зібрав докупи, то великий могорич поставив би. Бо я сам по собі, ніхто мені не командує. Треба зробити роботу на пасіці, то встану о 4-й ранку і зроблю її до 8-ї ранку. А далі весь день можу спостерігати, як працюють бджоли, чи відпочивати.
–
Ірина Осташко
