За інформацією: Суспільне Чернігів.
Фільварок у Бужанці. Суспільне Чернігів
«Будівля згадана, до речі, в «Описі Новгород-Сіверського намісництва» кінця XVIII століття. Сюди приходили селяни, і ці селяни працювали на якихось роботах. Тобто тут їм давали роботу, і вони розходилися. І чітко написано, що над дорогою на бугрі стоїть будинок. І це називається хутір Фільварок. Опис — то вже зрозуміло, що кінця XVIII століття, але ж назва «фільварок» каже про те, що це була саме економія. Воно належало Рум’янцеву-Задунайському. У нього палац у Вишеньках був».
Євген Осадчий каже: наразі це єдиний фільварок в області, який зберігся у такому стані. Проте, ймовірно, навіть не лише на Чернігівщині.
Євген Осадчий. Суспільне Чернігів
«У нас на території і Чернігівщини, і Слобожанщини таких будинків немає взагалі більше. Може, вони є, але про них ніхто не знає. Схоже за стилем планування у Покорщині, але Покорщина — це місце, де проживав поміщик, а у фільварку жив управитель. І тут поміщиків не було. Потім тут жили вже поміщики у ХХ столітті. А вже у радянський час тут жив якийсь представник Ленінграда. От я був на конференції, до речі, у Львові, і я їм сказав, що у нас таке, то вони дуже зацікавилися, тому що у них фільварки вже в XVII столітті зникають».
Зі зміною власників фільварок поступово добудовували. Наразі будівля поділена на дві частини. З одного боку жив управитель, а з іншого боку був основний вхід до канцелярії. Всередині будівлі збереглося, ймовірно, старе планування, припускає історик.
«Піч XVIII століття. Може, саме початок XIX — вона зроблена з цегли, обмазана глиною. Тут ще були якісь візерунки, але їх вже замазали».
Піч XVIII століття у фільварку. Суспільне Чернігів
Ліпнина всередині будівлі. Суспільне Чернігів
Те, що в селі є будівля з історією, науковець дізнався випадково. Минулого року він разом з археологами працював на розкопках палеонтологічної стоянки в цьому селі. І побачив здалеку дві сині ялини.
«І стало нам цікаво — що ж це, адже такі ялинки саджають тільки біля якихось установ. Місцеві кажуть, що садиба, садиба. Але що за садиба? Ми вирішили сходити подивитися».
Сині ялини, що ростуть біля фільварку. Суспільне Чернігів
Будівля відокремлена від села і стоїть на горі. І раніше з балкона фільварку відкривався вид на церкву. Зараз за хащами її не видно.
Під горою, де стоїть садиба, живе Олександр Андрєєв. У нього зберігся знімок його рідних, яких сфотографував на фоні садиби її колишній власник на початку ХХ століття.
Рідні Олександра Андрєєва на фоні садиби. Суспільне Чернігів
«Моя прабабка Устя, мати мого діда. Він сфотографував. Баба моя з 1915 року, а дід з 1909 року».
Історик Євген Осадчий каже, якби будівля отримала статус щойно виявленого об’єкта культурної спадщини, був би шанс її зберегти.
«По-перше, реставрація проводиться за проєктом, а не просто як захотів і підмазав. Статус пам’ятки або об’єкта дає можливість включити цей об’єкт до якихось списків на реставрацію, на підтримку держави».
Напівколони фільварку. Суспільне Чернігів
Будівлю, розповідає історик, можна було б внести до туристичного маршруту, який проходить через Мезинський національний природний парк.
«Поки що будівля не потребує якихось величезних фінансів: перекрити треба дах. Можна зробити якийсь культурний простір, зробити нормальний підхід і все. Особливо для людей, які цікавляться історією. От де вони можуть побачити економію або фільварок XVIII століття? Тільки на картинках, в Польщі і все».
Читати ще
Читати ще
«Садибу Покорщина», що на Чернігівщині, передали в оренду громадській організації Акіма Галімова
