За інформацією: Суспільне Чернігів.
Володимир Цигура. Суспільне Чернігів
«Ми їх майже не годуємо. Зимою, звичайно, що так, а оце весна, літо вони на випасі, а, якщо добра зима і немає снігу, то барани взагалі на випасі круглий рік. Їм вистачає цілком. Випасують тут все. Дейманівка вся ж випашена».
Зі слів фермера, більшість баранів у них безпородні, а кози — навпаки.
Кози та вівці в господарстві фермерів. Суспільне Чернігів
«Барани в нас майже всі безпородні. Кілька є лаконів, ті що дійні. Кози майже всі породисті. В основному, це нубійці, альпійці і ось є ламанші. Кілька штучок. Коротковушкі. Є чистокровні, є нечистокровні, але, в основному, це породи, які конкретно для сиру».
За добу 14 дійних кіз дають близько 50 літрів молока, розповідає дружина Володимира — Алла. У сім’ї жінка відповідає за переробку молочної продукції. З її слів, 99% козиного молока йде на виготовлення крафтового сиру.
Алла Цигура. Суспільне Чернігів
«Якщо варити твердий сир, то виходить у нас десь кілограмів шість, плюс-мінус, твердого сиру. Якщо це бринза, то там вихід вже іде близько 15-17%. Тому десь з 10 літрів молока ми отримуємо до 2 кілограмів сиру козячого — бринзи».
Крафтові сири, які виготовляє подружжя фермерів. Суспільне Чернігів
Зі слів жінки, нині вона варить три види молодих сирів та близько 10 витриманих з різними добавками.
Крафтові сири, які виготовляє подружжя фермерів. Суспільне Чернігів
«Ми, в основному, варимо, що з козячого, що з коровʼячого — це гауду, качотту. Качотта — вона з коротким терміном визрівання — до двох місяців. Гауду ми залишаємо визрівати від двох місяців. У продаж вона йде, коли їй 3–4. Беремо тільки молоко, закваску і фермент, спеції, можливо, ще барвник, але це барвник натуральний, харчовий, спеціально для сиру розрахований. Більше нічого. Сіль ще».
Жінка також виготовляє кисломолочну продукцію — переважно з коров’ячого молока. Для цього тримають 20 корів, які за добу дають до 100 літрів молока.
Алла Цигура з дитиною поряд з телям. Суспільне Чернігів
«Основа, на чому ми заробляємо, для чого це все ось — стадо корів. Тут є дійні, недійні, є вже нетелі».
Подружжя тримає кілька порід корів, зокрема, Голштин та Джерсі. Також має до 10 телиць.
Зі слів фермера, для корів застосовують холодний метод утримання — худоба живе не в закритому приміщенні. Також у Цигур є пасовище площею у вісім гектарів. Нині чоловік активно займається заготовкою корму на зиму.
Корови в господарстві фермерів. Суспільне Чернігів
«По-перше, в місті немає жодних перспектив. По-друге, це хобі плюс заробіток. По-третє, відсотків на 90 — це харчові продукти наші. Частково ми докупляємо, але це мінімум. 99% з ферми повністю. Дітей забезпечувати, машину, себе і плюс на розвиток. В основному, все інвестується. Вся виручка інвестується».
До Дейманівки багатодітна сім’я переїхала з Києва у перші дні повномасштабної війни, до будинку дідуся Володимира. Спочатку вони вирощували розсаду і овочі, а вже навесні наступного року придбали першу худобу, пригадує Алла Цигура.
Вівці у господарстві родини Цигур. Суспільне Чернігів
«У селі нелегко. Ті, хто хочуть переїхати до села, не маючи гарного стартового капіталу, повинні бути готові до того, що треба працювати, і працювати багато. Ще коли в тебе своя справа, то ти працюєш 24 на 7».
Свою ферму подружжя називає сімейною справою. Вони вже долучають до випасу худоби двох старших дітей. Наразі Алла та Володимир чекають на п’яту дитину.
Читати ще
Читати ще
«Тютюн вигідніше «пахати», ніж корову тримати»: історії двох пенсіонерів з Дігтярів, що на Чернігівщині
