Ягідне. Усе село окупанти перетворили на концтабір

Усе село окупанти перетворили на концтабір та місяць тримали людей у підвалі.
350 людей. Підвал школи. 65 дітей.
Двері цього підвалу досі зберігають прізвища тих, хто тут помер. І тих, кого розстріляли.
Село Ягідне під Черніговом. Його вже називають Чернігівською Бучею.
2 березня 2022 року сюди зайшли росіяни. Пані Галина, пенсіонерка, яка живе найближче до школи, згадує:
«Спочатку побачила техніку з білими кругами й не зрозуміла, що це окупанти. А потім до неї увірвалися через вікно».
«Підігнали БТР і по вікнах почали стріляти. Чую: лізуть крізь вікно в хату. Я так перелякалася, що досі не відійду».
О 7-й ранку її вигнали з дому. Сказали: «Ми вас поведемо в підвал». Ніхто нічого не пояснював.
Туди зігнали все село. Близько 350 людей. І лежачих, і ходячих. І немовлят. Окупанти казали, що так їх «рятують» від «бандер».
«Нам сказали, що ми мусимо йти в підвал, бо будуть наступати “бандери”, і ми мусимо від них спасатися», — згадує Таїсія Петрівна.
Її чоловіка, який ходить на милицях, теж змусили спуститися. Він лежав там місяць.
У підвалі було 5 кімнат. Люди жили на піску. Спали сидячи. Ноги клали одне на одного, щоб хоч трохи розім’ятися. Світла не було. Повітря теж.
У кімнаті 5 на 5 метрів — 36 людей. Троє лежачих. Вісім дітей.
Годували спочатку двома ложками каші. Тамара Андріївна їла з онуком.
«Дочка з хлопчиком їла, а я з онучком. Так я так коверну для вигляду, а то дитя, думаю, щоб з’їло.
Хлопчик з’їв і каже: “Бабо, я ще їсти хочу, я не наївся”. Знаєте, як страшно, коли дитині нема чого їсти дати?»
У підвалі люди непритомніли від нестачі кисню. Помирали. Селяни кажуть про 11-12 загиблих просто там, у підвалі. Це переважно люди 70-80 років, які не витримали.
«Почали вмирати, бракувало ж кисню. Дихати не було чим. Це ж не бомбосховище, а просто шкільний підвал».
Якщо хтось помирав уночі — тіло до ранку лежало поруч із живими. Вранці окупанти виносили мертвих і закопували по 2-3 людини в одній ямі.
У туалет ходили у відра. 360 людей.
«Ви уявляєте, що це таке?»
Коли людям дозволяли вийти на двір подихати — росіяни починали стріляти в повітря. Люди падали й тікали назад у підвал.
У Ягідному вбивали за зайве слово. Розстріляли жінку, яка обурювалася, що в її домі склали тіла загиблих російських солдатів. Розстріляли 30-річного сусіда пані Галини — просто у дворі.
Після звільнення села волонтери розкопували ці могили, щоб перепоховати людей. Знаходили тіла в спалених машинах. Чоловіків убили пострілом у голову. Деяких досі не впізнали.
Коли селяни повернулися додому — їхні помешкання були розграбовані. Все, що не могли винести, просто розбивали.
На дверях підвалу досі видно напис: «31 — наші прийшли». Пані Галина згадує останню ніч: чули, як артилерія накриває позиції росіян, а техніка на подвір’ї школи завелася.
«Гуде — значить, тікають. Вранці прокинулися — тут уже нема нічого. Усьо, наші їх поперли».
Жінка зустрічала українську армію зі сльозами.
«Я 72 роки прожила. Батьки наші бачили війну, а ми ні. Тепер побачили. Страшне».
Їй досі сниться, що в село знову приходять окупанти.
А на прощання жителі Ягідного просили передати одне:
«Другого удару наше Ягідне не витримає. Перекажіть нашому уряду: нехай щось роблять, щоб це більше не повторилося. Це ж смертельно. Витримати такі приниження неможливо».

Байрак Олег

Источник: format.cn.ua