За інформацією: Суспільне Чернігів.
Михайло Рублевський. Суспільне Чернігів
До 24 березня 2026 року чоловік залишався у Грем’ячі, адже, каже, хотів зберегти свій будинок. Зараз живе у гуртожитку у Новгороді-Сіверському, де йому надали кімнату. Грем’яч покидав сам — на милицях і без речей.
«Залишилось у що був одягнений. Взуття вже дали, штани друг подарував, футболку сам купував. Картуз друг подарував».
Чоловік розповідає, що в Грем’ячі з 2025 року немає електрики, водопостачання, за транспортом і людьми полюють російські дрони. Попри це, на початку 2026-го там ще проживали 14 людей.
«Молоді, похилого віку, але переважно молоді. Жили, поки не розбомбили, кіз тримали, щось таке, горілкою приторговували».
У другій половині 2025-го до Грем’яча припинила їздити «Укрпошта» — її працівники останніми доставляли туди продукти та виплати.
Читати ще
Читати ще
Чоловік, який розвозив пошту, потрапив під атаку FPV-дрона у Грем’ячі, що за 2 км від російського кордону
Потім пенсію чоловіку привозив односелець, який отримував її у Кам’янській Слободі, що на сім кілометрів далі від російського кордону, ніж Грем’яч.
«Чоловік, до нього йти треба 40 хвилин на милицях, він привіз мені пенсію. На Новий рік, 30-го, він привіз. Мені навіть Зеленський дав три тисячі. Більше я таких грошей не отримував».
Це були останні гроші, які Михайло Рублевський отримав у Грем’ячі. На початку січня 2026 року внаслідок скиду російського дрона згорів будинок, у якому він жив, — уже другий з 2023-го. Тоді чоловік перейшов до чужої вцілілої хати. Розповідає: там жили втрьох — ще з двома чоловіками, яким було за шістдесят. Один із них мав поранення ноги — через удар безпілотника.
«Один уже був лежачий, а пенсіонер ще міг воду принести».
Знищений будинок у селі Грем’яч. Новгород-Сіверська міська територіальна громада
Розповідає, щоб росіяни не помітили дим з труби, готували їсти і топили хату лише як стемніє.
«Ввечері, щоб по-темному, грубку затоплював — там картоплю можна зварити, поки дрони не літають. Навіть якщо супу звариш, треба чекати на наступний вечір, щоб знову темно стало, поки дрони не літають, тоді можна буде щось підігріти».
Ховали односельця в покривалі
Поранений чоловік, з яким Михайло жив в одному будинку, був уражений російським дроном на початку 2026 року.
«Розбомбили його хату — він перейшов туди, де вже люди не жили. Але за слідами, сніг великий був, дроном його вичислили — і дрон прямо у вікно. І йому осколком пробило ногу. Його перетягнули до іншої хати, теж порожньої. І вийшло так, що лікарня не змогла. Сказали: «Тягніть його до Гаю». А як ми дотягнемо: я на милицях, інший чоловік теж пенсіонер — йому важко. Він лежав. У нас були тільки йод і зеленка, мазали йому. Перекис був ще. Потім я вранці встаю до туалету, а у нього пів ноги разом з пальцями на підлозі валяється. А він сопе, не знає, куди себе подіти».
Без медичної допомоги чоловік помер, зі слів Михайла, через півтора місяця після поранення.
«23 лютого цього року, вранці, я йому очі закрив. Ми його на городі поховали. Попросив, там ще хлопець був, вони з чоловіком тим розчистили сніг, викопали ямочку і поховали у покривалі. Які труни, якщо Грем’яч порожній? Примусив хлопців, щоб вони хрест, хоч з дощок, але поставили. Подорожній Сергій Георгійович».
У тій хаті, вже вдвох, чоловіки жили до кінця березня.
«Коли сніг жер, картоплю мерзлу міг у каструлі зварити. Я ж не полізу до людей по підвалах, а їсти треба. Пенсії немає, нічого не отримував. А потім я вже психанув, я два місяці прожив без нічого — взяв милиці і пішов у бік Новгорода-Сіверського».
Співмешканець Михайла йти з Грем’яча відмовився, оскільки має російське громадянство.
«Я йому пропонував: «Пішли зі мною, щось придумаємо, бо мені то дадуть пенсію, якусь кімнатку, хатку винаймемо». А він каже: «Я поки що не піду». Він громадянин Росії, хоча сам повністю хо*ол. Він приїхав до батьків, щоб їх доглянути».
Понад добу йшов на милицях з Грем’яча
Чоловік каже: коли над ним почали літати дрони, довелося залишити речі і йти далі.
«Сумку я дотягнув тільки до Гаю. Далі почали дрони кружляти. Я міст ще перейшов, кинув взуття, труси, шкарпетки і всю решту під дерево і йшов ще добу».
Понад добу Михайло Рублевський ішов 17 кілометрів — від Грем’яча до Пушкарів. Там, вперше за три останніх місяці, отримав пенсію з інвалідності — 2595 гривень.
«Я винайняв машину і приїхав до Новгорода. Потім мене відвезли до Чернігова. Там п’ятиповерхівка, де були сумські і харківські біженці. А як на милицях? Кухня на другому поверсі».
За кілька днів Михайла повернули до Новгорода-Сіверського.
«Потім направили мене до «будинку престарілих», а місця немає. І ось начальник, завдяки йому, він мені знайшов цю кімнату».
Кімната Михайла Рублевського у гуртожитку. Суспільне Чернігів
Зараз чоловік також, окрім пенсії, отримує три тисячі гривень як переселенець. На запитання, які руйнування були в Грем’ячі, коли він виходив звідти, Михайло Рублевський відповів так:
«Вони все село спалили. Від села ні*уя не залишилось».
Читати ще
Читати ще
«Там уже не хати, а привиди»: у Костобоброві, що за кілометр від кордону з РФ, досі проживають вісім людей
