Гульшен Младенова працює лікарем швидкої допомоги у Чернігові з 2014 року. У березні її бригада медиків потрапила під мінометний обстріл біля вулиці Толстого. Коли швидка приїхала на виклик, обстріли продовжилися.
«Але люди чекали на нас. Я вирішила, що ми все рівно будемо працювати в таких умовах», – згадує медик.
Вона пам’ятає чотирьох поранених біля підірваної машини. Це була сім’я, яка хотіла виїхати з міста. Серед поранених був хлопчик років дев’яти… Він лежав серед згарища. У машині швидкої допомоги хлопчик запитав, чи він може спати.
«Це все, що він сказав… Він ні на що не скаржився, просто заплющив очі та запитав: «Можна поспати?» Я дуже хочу спати. Ми відвезли його до лікарні, і він заснув. Назавжди», – зі сльозами на очах розповідає заслужений лікар України Гульшен Младенова.
Незважаючи на горе, біль та розпач, вона не припиняє працювати з колегами. Вона продовжує рятувати життя, часто ризикуючи своїм власним.
Джерело: U24
