За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощались на Чернігівщині. Сергій Лаєвський / Корюківська громада / Добрянська громада / Дмитрівська громада
На Чернігівщині 9 листопада попрощалися з чотирма захисниками України: Павлом Ракшею, Юліаном Бакуном, Андрієм Сотником та Ігорем Мартиненком. Трьох із цих бійців вважали зниклими безвісти.
Про це повідомляють у Дмитрівській, Добрянській та Корюківській громадах. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Павло Ракша народився 11 липня 2000 року. Проживав у селищі Дмитрівка Ніжинського району. Закінчив місцеву школу. Потім вступив на навчання за професією кухаря-кондитера.
Павло Ракша. Дмитрівська селищна рада
Після закінчення навчання у червні 2020 року був призваний на строкову військову службу.
Брав участь в обороні Чернігова, служив у лавах Національної гвардії України (НГУ).
Із липня 2023 року вважався зниклим безвісти.
Як згодом підтвердили, 4 липня 2023 року захисник загинув.
Попрощалися та поховали Павла Ракшу у Дмитрівці. 9 листопада у Дмитрівській громаді оголосили день жалоби.
Юліан Бакун народився 3 липня 1996 року в селі Вербівка (нині Добрянської громади). Навчався у місцевій школі. Потім здобув професію штукатура, маляра та монтажника систем утеплення будівель у Чернігівському професійному будівельному ліцеї.
Юліан Бакун. Добрянська громада
Після завершення навчання одружився, разом із дружиною виховував сина.
Працював будівельником, займався ремонтом військових частин, мереж аптек, квартир і приватних будинків.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Юліан був веселою, життєрадісною та щирою людиною, мав багато друзів і завжди був душею компанії. Захоплювався рибалкою, любив подорожувати, цікавився мотоциклами й автомобілями. Особливо вирізнявся добротою та готовністю допомагати іншим. Під час російської окупації Чернігова він допоміг виїхати з міста понад 760 людям, щиро прагнучи врятувати кожного, хто опинився в небезпеці», — пишуть у громаді.
У вересні 2025 року чоловік долучився до лав ЗСУ. Мав позивний «Цезарь».
Загинув Юліан Бакун 27 жовтня 2026 року поблизу населеного пункту Олександроград Волноваського району Донецької області.
Попрощалися та поховали захисника на кладовищі у селі Вербівка. У нього залишилися син, батько, мати і брат. 9, 10 та 11 листопада в Добрянській громаді оголосили днями жалоби.
Андрій Сотник народився 4 квітня 1984 року в місті Корюківка. Навчався у школі №2.
Андрій Сотник. Корюківська громада
Потім здобув спеціальність електрогазозварювальника у профтехучилищі міста Чернігів.
Після завершення навчання працював у Корюківці на різних підприємствах, зокрема займався обробкою деревини та виготовленням виробів із неї.
У вересні 2024 року чоловіка мобілізували. Воював на посаді розвідника.
Загинув Андрій Сотник 20 листопада 2024 року на Донеччині, біля села Трудове Покровського району.
Попрощалися з захисником у Корюківці, поховали на кладовищі в селі Трудовик. У нього залишилися батько, мати та двоє братів.
Ігор Мартиненко народився 6 липня 1974 року в Чернігові.
Ігор Мартиненко. Фото надав Сергій Лаєвський
У 1975 році разом з родиною переїхав у місто Лозова Харківської області.
«Навчався у місцевій школі №3. Займався футболом — його команда була чемпіоном Харківської області», — згадують рідні Ігоря Мартиненка, за інформацією Сергія Лаєвського.
У 1989 році хлопець повернувся до Чернігова. Вивчився на столяра-червонодеревщика з виготовлення меблів та музичних інструментів у Чернігівському профтехучилищі №6.
Працював вантажником на пивзаводі «Десна» у Чернігові. Потім пакувальником у «Деснянській правді». Певний час працював у складі бригади, яка встановлювала зупинки та дитячі майданчики, магазини «АТБ».
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, основної роботи не стало, тому працював там, де були потрібні руки: возив вікна у пошкоджені будинки, а також допомагав з їх відбудовою. Брав участь у відбудові драмтеатру. Ігор завжди був дуже працьовитою, відповідальною, порядною людиною. Завжди усміхнений, любив пожартувати і посміятися. З ним ніколи не було сумно і завжди було про що поговорити. Особливе місце в його житті посідала його сім’я: мама, батько, брат, донька і загалом уся родина», — згадують рідні Ігоря Мартиненка, за інформацією Сергія Лаєвського.
Загинув захисник 11 квітня 2024 року.
Попрощалися та поховали Ігоря Мартиненка у Чернігові на кладовищі «Яцеве».
Читати ще
Читати ще
Понад три роки вважали зниклим безвісти: на Чернігівщині попрощалися з Павлом Кашкарем
