За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощалися на Чернігівщині. Лосинівська громада / Михайло-Коцюбинська громада / Services.mvs.gov.ua / Тупичівська громада
На Чернігівщині 21 серпня попрощалися з чотирма захисниками України: Володимиром Карапутою, Анатолієм Науменком, Дмитром Тузом та Юрієм Синютіним.
Про це повідомляють у Ніжинській міській раді, Михайло-Коцюбинській та Тупичівській громадах. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Володимир Олексійович Карапута народився 11 червня 1971 року в селі Перемога (нині Лосинівської громади Ніжинського району).
Володимир Карапута. Лосинівська громада
Навчався у місцевій школі. Потім вивчився на водія та працював на місцевому сільгосппідприємстві ім. Прядка.
Одружився, у подружжя народилися двоє синів.
«Дружина Володимира рано померла, проте він знайшов у собі сили жити далі, працювати та бути надійною підтримкою для своїх дітей. Тривалий час працював водієм у місті Бориспіль, згодом — на автокарі у селі Велика Димерка. Через деякий час вдруге одружився, у родині народився син. Володимир мав золоті руки, любив займатися ремонтом техніки, а також любив водити великі вантажні автомобілі», — пишуть у громаді.
У грудні 2025 року чоловік долучився до лав ЗСУ.
16 серпня 2026 року військовий помер.
Попрощалися з захисником у Ніжині, поховали у селі Станція Лосинівська. 21 серпня у Лосинівській громаді оголосили Днем жалоби.
Анатолій Павлович Науменко народився 5 серпня 1970 року в селищі Михайло-Коцюбинське.
Анатолій Науменко. Михайло-Коцюбинська громада
Навчався у місцевій школі, потім вивчився на водія-тракториста. Після навчання проходив строкову військову службу.
«Повернувшись з армії, працював у колгоспі трактористом, згодом — тваринником. Любив коней. Дуже любив ходити в ліс по гриби. Мріяв збудувати свою сім’ю, але не склалося. Проживав з мамою. Товаришував з усіма. Був доброзичливим, працьовитим», — згадуть про Анатолія Науменка його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.
У травні 2024 року долучився до лав ЗСУ.
Загинув боєць 14 жовтня 2024 року.
Відспівали Анатолія Науменка у Катерининській церкві у Чернігові, поховали у селищі Михайло-Коцюбинське на Маридонівському кладовищі.
Дмитро Сергійович Туз народився 17 вересня 1997 року в селі Тупичів на Городнянщині.
Дмитро Туз. Тупичівська громада
Закінчив місцеву школу. Потім вивчився на кухара в чернігівському профтехучилищі №16.
Працював на різних роботах: обвалювальником в «Седам Маркет» у Чернігові, потім трактористом в Чернігівській Індустріальній молочній компанії, пізніше — мийником-прибиральником рухомого складу в ФОП Кваско.
У жовтні 2024 року чоловік долучився до 105-го прикордонним загонону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України.
Як розповіли Суспільному у Чернігівському прикордонному загоні, навесні 2025-го Дмитро Туз долучився до підрозділу безпілотних систем «Химера» (це було на самому початку існування цього підрозділу у прикордонників).
Загинув боєць на 1 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Чернігівщині.
Поховали Дмитра Туза у селі Новий Білоус. У нього залишились дружина, син і мама.
Юрій Леонідович Синютін народився 18 березня 1971 року у Чернігові. Навчався у школі №22, потім вивчився на слюсара в ПТУ №5.
Юрій Синютін. Services.mvs.gov.ua
Після навчання проходив строкову військову службу. Потім багато років проживав і працював у Криму. Повернувшись до Чернігова, працював за спеціальністю у міському територіальному центрі соціального обслуговування.
У 2024 році чоловік долучився до лав ЗСУ.
Загинув 19 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Копанки Ізюмського району на Харківщині.
Попрощалися та поховали Юрія Синютіна у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з військовими Романом Вовкодавом та Костянтином Колобовим, яких вважали зниклими безвісти
