За інформацією: Суспільне Чернігів.
Військові, з якими попрощалися на Чернігівщині. Холминська громада / Корюківська громада / Фейсбук-сторінка Ольги Касьяненко / Сосницька громада
На Чернігівщині 12 жовтня попрощалися з трьома захисниками України — майором Василем Кузьовичем, солдатом Віталієм Симончуком та Миколою Дунаєм. Також 11 жовтня провели в останню путь старшого сержанта Володимира Кубрака.
Про це повідомляють у Сосницькій, Березнянській, Корюківській та Холминській громадах. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Василь Кузьович народився 12 березня 1991 року в селі Петрівка (нині Сновської громади).
Василь Кузьович. Сосницька громада
У 2008 році закінчив 11 класів Сосницької гімназії ім. О. П. Довженка, а у 2012 році – Національний університет біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Лісове господарство». Під час навчання в університеті закінчив військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта.
«Після закінчення університету Василь працював помічником лісничого Сосницького лісництва та лісничим Перелюбського лісництва ДП «Холминське лісове господарство». Згодом започаткував власну справу у сфері лісозаготівлі та переробки деревини», — пишуть про Василя Кузьовича у Сосницькій громаді.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік став на захист України. Брав участь в обороні Чернігова, виконував бойові завдання на Донеччині, Луганщині та Сумщині.
Під час військової служби обіймав посади командира взводу, командира роти та заступника командира батальйону територіальної оборони. Згодом йому було присвоєно військове звання майора.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
За службу був відзначений військовими нагородами, зокрема нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест», медаллю «За оборону Чернігова», Почесною відзнакою командира 162 окремого батальйону територіальної оборони 119 окремої бригади територіальної оборони, відзнакою Міністра оборони України «За поранення» та нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій».
31 липня 2026 року Василь Кузьович загинув під час виконання бойового завдання на Сумщині.
8 жовтня 2026 року за результатами ДНК-експертизи було підтверджено його загибель.
Попрощалися та поховали захисника у Сосниці на Центральному кладовищі. У нього залишились дружина, син, батько, мати, брат і сестра. 12 жовтня у Сосницькій громаді оголосили День жалоби.
Віталій Симончук народився 25 серпня 1987 року в Корюківці. Навчався у школі №1.
Віталій Симончук. Корюківська громада
Згодом переїхав до села Наумівка, де здобув загальну середню освіту, жив, ріс і працював. Був різноробочим на будівельних та інших тимчасових роботах.
У жовтні 2023 року чоловікак мобілізували.
16 травня 2026 року солдат Віталій Симончук зник безвісти під час виконання бойового завдання на Сумщині.
Попрощалися та поховали захисника у Наумівці.
Микола Дунай народився 18 грудня 2003 року у селі Сахнівка (нині Березнянської громади).
Микола Дунай. Фейсбук-сторінка Ольги Касьяненко
Закінчив місцеву школу. Працював на будівництві.
У 2025 році долучився до лав оборони України.
Загинув 5 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.
Попрощалися та поховали захисника у Чернігові на кладовищі в Ялівщині.
Володимир Кубрак народився 29 березня 1973 року в селищі Холми.
Володимир Кубрак. Холминська громада
У 1990 році закінчив школу. Після закінчення навчання розпочав трудову діяльність у «Сільгосптехніці», де працював до призову на строкову військову службу у 1992 році.
Після армії повернувся на роботу в «Сільгосптехніку», де трудився до 2004 року. Потім працював на спиртзаводі, де залишався до самого закриття підприємства.
«Володимир добре володів професією зварювальника — був справжнім майстром своєї справи. Він любив прості, але справжні речі. Любив саджати квіти, природу та ліс. Особливе місце в його житті займало тихе лісове захоплення — він умів знаходити та збирати гриби, добре знав ліс і любив проводити там час. Дуже любив тварин, ставився до них із добротою та турботою. Найважливішим у його житті була родина. Він був люблячим батьком, турботливим та мужнім дідом, який щиро любив своїх дітей та онуків», — згадують про Володимира Кубрака у громаді.
На початку березня 2026 року чоловіка мобілізували. Після проходження відповідної підготовки з 13 травня 2026 року боєць виконував військовий обов’язок у Сумській області.
З 18 червня — перебував на бойовій позиції.
Загинув старший сержант 1 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі села Покровка Сумського району Сумської області.
Попрощалися та поховали захисника у Холмах.
Читати ще
Читати ще
Один з них утримував позиції впродовж 8 місяців поспіль під Купʼянськом: на Чернігівщині поховали трьох захисників
