За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощалися на Чернігівщині 22 вересня 2026 року: Михайло Медвідь, Ігор Баранов та Олег Мартиненко. Славутицьке ДФТГ / Остерська міська територіальна громада / Прилуцька міська рада
На Чернігівщині 22 вересня в останню путь провели трьох військових: Ігоря Баранова, Михайла Медвідя та Олега Мартиненка.
Про це повідомили в Остерській та Прилуцькій громадах, на сторінці Славутицького добровольчого формування територіальної громади.
Ігор Баранов народився 29 січня 1979 року в місті Остер. Навчався в Остерській ЗОШ №1, згодом — в Остерському будівельному технікумі.
Ігор Баранов. Остерська міська територіальна громада
Після навчання проходив строкову військову службу у штабі ППО в Києві. Після звільнення залишився працювати в столиці: в компанії «Еліт-таксі» та в інших структурах.
У грудні 2025 року чоловік долучився до лав Національної гвардії України.
Помер військовий 18 вересня 2026 року.
Поховали Ігоря Баранова на кладовищі у Острі.
Михайло Медвідь народився 29 жовтня 1964 року в селі Троїцьке Новгород-Сіверського району.
Михайло Медвідь. Славутицьке ДФТГ
Закінчив Дніпродзержинський технікум фізичної культури.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
У 1983–1985 роках проходив строкову військову службу. Згодом закінчив Чернігівський педагогічний інститут та розпочав службу в органах Міністерства внутрішніх справ. До 1997 року працював у карному розшуку, після чого продовжив службу у військовій частині 3041.
У 2022 році Михайло Васильович став на захист України. Після демобілізації добровольцем долучився до лав Славутицького добровольчого формування територіальної громади.
Помер 18 вересня 2026 року.
Поховали військового у Славутичі.
У чоловіка залишилися дружина та двоє синів.
Олег Мартиненко народився 4 березня 1980 року в Прилуках. Дитинство провів у Рожнівці. Любив коней і захоплювався верховою їздою.
Олег Мартиненко. Прилуцька міська рада
Навчався в Прилуцькій школі №2, після дев’ятого класу вступив до професійного училища, де здобув спеціальність монтажника-газозварника. Після навчання проходив строкову військову службу в 72-й бригаді. Згодом отримав звання старшого сержанта.
У 1999-2006 роках працював на Прилуцькому заводі «Білкозин», а з 2016-го — водієм маршрутного автобуса.
У 2014 році добровільно став до лав Збройних сил України. У складі 1-ї танкової бригади брав участь у бойових діях на Луганському напрямку. Серед побратимів мав позивний «Мартин».
«З перших днів повномасштабного вторгнення Олег знову став на захист рідної Прилуччини та України. Окрім військової служби, активно волонтерив, допомагав захисникам і підтримував українських воїнів», — пишуть у громаді.
У березні 2026 року доєднався до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання на Сумському напрямку.
Загинув 20 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Поховали бійця у Прилуках.
У нього залишилися дружина, дві доньки, мати та брат.
22 вересня у Прилуках оголосили Днем жалоби.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині поховали військових Володимира Мусієнка, Андрія Новика, Олександра Шилова, Олександра Анікеєнка
