Мова про українського історика і релігієзнавця, кандидата історичних наук (доктора філософії), доктора теології, директора Міжнародного інституту афонської спадщини (і це не повний перелік звань та посад) Сергія Шумила – уродженця Чернігова.
Одним із напрямів його досліджень є українська духовно-культурна спадщина. Під час вивчення численних документів стосовно діяльності козаків на Афоні він випадково натрапив на інформацію про існування скиту «Чорний Вир» з «чернігівським корінням».
Про цю святиню до його досліджень не було жодних даних і, по суті, ніхто про неї не знав. Точніше свого часу вона була доволі відомою, яку підтримували знані діячі з України, представники генеральної та полкової старшини. Традиція щедрих пожертвувань на Афон тягнулася ще від гетьманів Івана Самойловича, Івана Мазепи, Данила Апостола та Івана Скоропадського. Спадкоємці цих родин і козацькі полковники продовжували надсилати кошти та дорогоцінні подарунки до святині. І козаки виділяли частину своїх коштів на утримання скиту. Останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський також щедро «донатив» на «Чорний Вир». Проте орієнтовно ближче до сер. ХІХ ст. на Афон «дісталась» війна, у монастирях Афону розташовувалися турецькі війська. На жаль, багато ченців було страчено, хтось зміг поспіхом покинути святині, обителі були занедбані, у тому числі й «Чорний Вир», й інформація про неї «стерлась» у складному вирі тогочасних трагічних подій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині росте неїстівна і навіть отруйна для тварин перлівка
У ході досліджень С. Шумило з’ясував, що цей скит на Афоні був заснований нашим земляком — Григорієм Голубом (Голубенком), орієнтовно ближче до сер. ХVІІІ ст. (дослідники пов’язують його рід із містечком Короп), нащадком гетьмана Оліфера Голуба та родичем гетьмана Івана Самойловича. Навчався Г. Голуб у Києво-Могилянській академії, згодом зробив успішну військову кар’єру, отримавши звання бунчукового товариша Ніжинського полку, брав участь у походах. Проте на певному етапі він кардинально змінив своє життя — залишив військову службу, продав свій маєток і скляний завод на Чернігівщині. У Києво-Печерській Лаврі Григорій прийняв спочатку чернечий постриг з ім’ям Гурій, а згодом — вищий ступінь чернецтва (схиму) з ім’ям Григорій. І вже ієросхимонах Григорій вирушив на Святу Гору, де заснував скит Різдва Богородиці, відомий як «Чорний Вир». Козаки називали цю обитель «Духовним Запоріжжям». На побудову «Чорного Виру», скоріш за все, витратив власні кошти, які отримав від продажу майна, хоча й з України сюди надходили чималі пожертви. Обитель отримала назву по місцевості, на якій вона розташована, — Чорний Вир. Там дійсно є вир: поблизу тече гірська річка, в яку впадає кілька гірських потоків. У місці, де вони зливаються, вода має темний відтінок. І саме розташування скиту — у важкодоступному місці, до якого в гірській місцевості не так просто добратися.
Станом на зараз на території скиту будівля церкви вціліла, хоча у стінах є тріщини. Решта приміщень – у напівзруйнованому стані, порослі рослинами. Всередині церкви частково збереглися фрески, залишки іконостасу, ікони, виконані в стилі так званого козацького бароко, деякі речі. Доступ туди зараз закритий.
Однак унікальна бібліотека, яка знаходилась у цьому скиті, збережена та перенесена до іншого діючого монастиря. У ній нараховується орієнтовно дві сотні примірників українських стародруків XVI — XVIII століть, які й вивчає С. Шумило. Серед тих фоліантів він знайшов та досліджує три раніше невідомі примірники знаменитої Острозької Біблії. Ще доволі цінними, під час унікальними є надписи на полях аркушів цих стародруків — т.зв. маргіналії, які можуть містити чимало ексклюзивної інформації, часто – до сьогодні невідомої, яка може підтвердити або спростувати певні факти з історії не тільки нашої держави. Дослідження тривають, тож очікуємо на нові відкриття.
–
Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами fakty.ua, patrioty.org.ua, ukrinform.ua, wikipedia
