Свого часу в районі проведення Антитерористичної операції на сході України він добряче закидав ворогу з СПГ. За це його прозвали «Джорданом». Хоча й баскетбол він любить не менше за зброю…
Уперше в українську армію Анатолій пішов добровольцем, служив у 93 окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Виконував бойові задання у Красногорівці, Водяному… Був поранений.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну став на захист Чернігівщини у складі окремого батальйону оперативного командування «Північ». Проте не відразу…
«Моя кохана дружина мене не відпускала. Я сказав, що піду хліба куплю, а сам пішов у військкомат. Вона сварилася, плакала, але потім змирилася. До речі, вона з дочкою займається волонтерством», – розповідає військовий.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оборонці Чернігова: командир механізованого взводу Олександра
«Джордан» брав участь у бою в Количівці під Черніговом.
«Вийшов наш розрахунок. «Афганець», наш ротний, пішов до дороги, а я – на перехрестя. Мій побратим «Батюшка» спостерігав, передав мені, коли виходила ворожа колона, а я вискакував і відпрацьовував по противнику. Ворожа БПМ ніби задимілася, а я побіг», – згадує чоловік. Каже, що біг і посміхався, а ворог з підбитої БМП намагалася ще поцілити по українському захиснику. Але цього він не пам’ятає – усе розповів той же «Батюшка», який споглядав зі сторони. «Джордан» каже, що навіть у дитинстві він так не стрибав через паркани, як робив це тоді у Количівці.
«У мене залишався останній заряд. Я вискочив з-за рогу вулиці і влупив у десантний відсік. Вона (БМП) загорілася. Далі почалася така м’ясорубка, що вже було незрозуміло, крили і наші, і не наші. Була каша. Більше чого, були прильоти «Градів» поруч…», – згадує воїн.
Анатолій упевнений, що Україна обов’язково переможе, і він з побратимами зробить все можливе, аби це пришвидшити.
–
Джерело: ОК “Північ”
