За інформацією: Суспільне Чернігів.
Філіал Мезинського археологічного науково-дослідного музею. Суспільне Чернігів
Володимир Дерига розповідає, що у буклеті Мезинського археологічного науково-дослідного музею є зображення сокири, схожої на ту, що викопав, — це селянське знаряддя кінця ХІХ — початку ХХ століття.
«Копав яму, і щось дзенькнуло — попалася сокирка. Ну, трохи її відреставрував — таких тепер не роблять».
Володимир Дерига показує сокиру, яку викопав. Суспільне Чернігів
Окрім сокири, там же викопав зуби тварини, які його зацікавили розмірами. Їх відніс до філіалу Мезинського музею, який розташований у Деснянському.
«Жінка, що спеціалізується, видно, на зубах, сказала, що це зуб коня», — каже Володимир.
Саме з цього зуба почалася співпраця пана Володимира з місцевим музеєм.
Зуб, який викопав Володимир Дерига. Суспільне Чернігів
Батько, дід і прадід чоловіка були теслями. Від них у господарстві залишились інструменти.
«Брат у мене у Кам’янському живе, кажу: «Сергію, так і так, речі такі є»… — «Ну навіщо вони тобі, хай будуть у музеї, люди будуть бачити, що воно таке. Все одно ти помреш, їх кудись викинуть»», — говорить Володимир Дерига.
Знаряддя праці в філіалі Мезинського археологічного науково-дослідного музею. Суспільне Чернігів
Знаряддями для обробки деревини, які приніс чоловік, заповнені два музейних стенди. Що не вмістилося, лежить поруч.
«Він, до речі, приніс нам всі інструменти відточені, бери і працюй. Відточені так, що я взяв і навіть палець порізав. Долота, тесла. Все в ідеальному стані… Фуганки, рубанки. Допоміжні інструменти: крейда, шнур, коловорот, різні свердла. Це все його батька. Якщо сказати коротко: можна побудувати за допомогою цього всього садибу», — каже Едуард Пилипенко.
Едуард Пилипенко. Суспільне Чернігів
Володимиру Деризі 70. Каже: ці інструменти старші за нього.
«Речам по 100 років, але воно і зараз — бери і працюй», — каже Пилипенко.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині жителі села оздобили хати хустками та рушниками своїх прабабусь
